Нобелівський лауреат Шмуель Йосеф Агнон — мешканець Тернопільщини на банкноті 50 шекелів

Прискіпливість Комітету держбезпеки у протидії “агентам сіонізму” часто межувала з параноєю. Ознаки ворожої пропаганди шукали та знаходили навіть на коробках цукерок та ялинкових іграшках

Серед найбільших “загроз для всього прогресивного людства”, якими пропаганда післявоєнного СРСР затято лякала власних громадян, одне з провідних місць займав сіонізм.

Ідеологія та політичний рух, що ставили на меті повернення євреїв на історичну батьківщину, у вустах радянського офіціозу набував демонічних рис.

“Реакційний”, “агресивний”, “расизм”, “імперіалізм”, і, звичайно ж, “фашизм” — цими штампами була рясно всіяна кожна з тисяч тогочасних статей, брошур та книжок, присвячених “єврейському буржуазному націоналізму”.

З однаковою завзятістю рупори радянського режиму “розвінчували” і політику Ізраїлю (послідовно підтримуючи вороже налаштовані до нього арабські країни), і реальних та вдаваних прибічників сіонізму серед власних громадян.

Тавро “сіоніста” могла отримати будь-яка людина єврейського походження незалежно від своїх поглядів. Влада старанно підкреслювала, що “антисемітизму в СРСР немає” та створила з “правильних” євреїв “антисіоністський комітет”.

Карикатура з книги Трохима Кичка “Іудаїзм без прикрас”, 1963 р.

Особливої гостроти радянські “антисіоністські” кампанії набували під час Суецької кризи (1956—1957 рр.), Шестиденної війни (1967) та Війни Судного дня (1973 р.) та на тлі боротьби місцевих євреїв за право на еміграцію.

Історична правда зібрала кілька історій про те, яких карикатурних форм набувало “полювання” на “сіоністів” у Радянській Україні. Серед них дві пов`язані з Тернопільщиною. Усі історії припадають на часи правління Леоніда Брежнєва та були знайдені в розсекречених документах КГБ УРСР, що нині зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ.

Якось КГБ та пильні громадяни могли знайти “пропаганду сіонізму” не лише у значках, а й на зовсім несподіваних предметах. Так, наприклад, сталося в Шахтарську на Донеччині.

Наближався новий 1981 рік, і на полицях місцевого магазину, як завжди, з’явилися ялинкові іграшки. “Окремі покупці” роздивилися на іграшці “Комета” “шестикутну зірку, аналогічну сіоністському символу”.

Продаж “Комет” зупинили. З фабрикою в Теребовлі на Тернопільщині, де зробили “шкідницьку” іграшку, розбиралося тамтешнє управління КГБ. Оперативники з’ясовували, куди ще встигли доставити новорічну прикрасу, і розсилали орієнтування колегам з інших областей.

На одному з сайтів оголошень продається радянська іграшка “Комета” з шестикутною зіркою. Можливо, продукція теребовлянської фабрики, що обурила жителів Шахтарська, виглядала саме так.

Фото: meshok.net

Оригінальну марку пошта Ізраїлю випустила у 1966 році до Дня незалежності. Це була ціла серія, яку розробив відомий ізраїльський митець Елієзер Вайшофф.

Він є автором сотень плакатів, поштових листівок та марок, монет та банкнот, логотипів, ілюстрацій дитячих книжок, монументів та скульптур. Вайшофф досі живий, йому 80 років.

Елієзер Вайшофф, наш час. Джерело: artnova.co.il

Саме ця робота художника, яку ми побачили на марці, має назву “Фейєрверк над Тель-Авівом”. Вона є у базі зображень, які кілька комерційних фірм можуть надрукувати на вашій футболці, подушці, кружці й так далі.

Джерела: fineartamerica.com, cafepress.com

Є ще одна тоненька “нитка”, яка пов’язує Вайшоффа з Україною. Він є співавтором дизайну банкноти номіналом 50 шекелів зразка 1985 року. На купюрі зображений портрет письменника, нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Агнона, який народився в Бучачі (нині Тернопільська область).

Але повернемося до Львівського управління КГБ. Сюди доставили художника міськторгреклами Петра Чеканова, який у всьому зізнався: так, знайомий польський єврей вислав йому для колекції саме таку ізраїльську марку.

Малюнок прийшовся до вподоби, і художник вирішив його запозичити. Виключно для заробітку та, як зазначено в документі, “без всілякого умислу”.

Яким у цьому випадку міг бути “умисел”? І чому ця історія в принципі зацікавила КГБ? Дотримання прав інтелектуальної власності Елієзера Вайшоффа чекістів навряд чи хвилювало.

Нобелівський лауреат Шмуель Йосеф Агнон — уродженець Бучача Тернопільської області на банкноті 50 шекелів. Джерело: wikipedia

Очевидно, справа була саме в тому, що марка — не якась там, а ізраїльська. І хоча ніякого “криміналу” типу шестикутної зірки на малюнку не було, Комітет все ж мав перепитати, чи не збирався Чеканов якось приховано пропагувати сіоністські ідеї.

Судячи з усього, більше львівського художника по цій справі не чіпали. На відміну від Вайшоффа, про Чеканова “Гугл” нічого не знає.

Джерело – Історична правда