Джинса скресла, пане Тігіпко?

Десятки регіональних видань опублікували ідентичні хвалебні тексти про віце-прем’єра Сергія Тігіпка.

“Минулого тижня Кабмін відзначив першу річницю перебування при владі та підсумував результати роботи. Про проведені реформи, які критикують скептики та опозиція, звітував віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який відповідає в уряді за всі ключові зміни”. Цими словами, – українською або російською мовою, – розпочинались “авторські статті” в кільканадцятьох (а можливо, навіть кількох десятках) регіональних видань України. Ці публікації мали ідентичний текст і заголовок, одначе різних авторів.

“Рівне-Ракурс”, Рівне: “Реформи: крига скресла?” (автор в електронній версії не зазначений)

Газета “Мукачево”, Мукачево: “Реформи: крига скресла?” (автор не зазначений)

Газета “Волинь”, Луцьк: “Реформи: крига скресла?”, автор – Олександр Стариков

“Волинські новини”, Луцьк: “Реформи: крига скресла?”, автор – Олександр Орлов

“Ваш шанс”, Суми: “Реформы: лед тронулся?“, автор – Николай Штеба

“Южная правда”, Миколаїв: “Реформы: лед тронулся?“, автор – Даниил Савченко

Це лише ті видання, які мають онлайн-версії і викладають на них подібні матеріали; за нашою інформацією, ідентичний текст з’явився в десятках інших газет від Луганська до Карпат, від Чайкиного до мису Сарич.

Уява малює стівен-кінґівський сюжет: таємна потойбічна сила диктує журналістам один і той самий текст. Аби з’ясувати джерела цього містичного явища, звертаємось до редакцій видань, які опублікували цей матеріал.

“Я не можу прокоментувати факти появи таких самих статей в інших виданнях, бо не бачив їх, – сказав нам головний редактор “Волинських новин” Юрій Ричук. – Матеріал опублікований у нас не на правах реклами, а як журналістський, у розділі “Політика”. Олександр Орлов – наш позаштатний автор. Він запропонував статтю, ми її взяли на гонорарних засадах”. З паном Орловим зв’язатись, на жаль, не вдалося.

Головний редактор газети “Волинь” (засновники – трудовий колектив та Волинська обласна рада) Степан Сачук “не пригадує” такого матеріалу і стверджує, що у друкованій версії газети її “здається, не було”. Журналіста Олександра Старикова, чиїм іменем підписано панегірик Тігіпкові, в штаті газети немає. Пан Сачук пообіцяв “з’ясувати ситуацію з появою публікації на сайті”. Хочеться сподіватись, що тезки-волиняки Орлов і Стариков за авторські права на текст не поб’ються:)

Колега панів Сачука і Ричука з Закарпаття, головний редактор газети “Мукачево” Віктор Дворниченко, виявився відвертішим: “Чому автори цієї статті в різних газетах різні? То це, я думаю, рекламна агенція попросила, щоб підпсалися місцевим автором. Чи опублікована на правах реклами? Та ні, це як інформаційний матеріал”. Можна сказати, явка з повинною. Норми закону “Про рекламу” і “Про друковані засоби масової інформації” виявились не відомими панові Дворниченку – на запитання, чи не слід було маркувати матеріал, опублікований за гроші рекламної агенції, як рекламу, він відповів, що “нічого такого не має бути”.

Між іншим, цей самий текст без зазначення авторства бачимо на сайті севастопольської міської організації партії “Сильна Україна”. До цієї партії та її лідера, власне, наступні запитання:

– Чи справді реформи, які провадить ваш лідер, такі цінні, якщо для того, аби про них написати, вам доводиться давати хабарі і порушувати закон?

– Ви справді вірите в те, що, заплативши гроші за публікацію подібних текстів, можете переконати людей у тому, що життя в Україні змінюється на краще?

– За кого ви тримаєте своїх виборців, пане Тігіпко?

P.S. Для всіх, хто не вважає себе біомасою, якій можна і треба промивати мізки, будуть корисними ці поради: як розпізнати замовний матеріал у газеті.

Дякую за увагу:)

Отар Довженко