Любомира Бойцун готує нову книгу про Тернопіль

Із кінця 1970-х активно вивчає історію нашого міста краєзнавець Любомира Бойцун.

Вона нині готує друге видання популярної книги “Тернопіль у плині літ”, – пише газета “20 хвилин”.

– Зацікавилася історією я ще у дитинстві, адже мама любила розповідати про минуле Тернополя, про цікавих людей, які тут жили, – пригадує тернополянка. – Коли готували матеріали для “Історії міст і сіл УРСР”, то брали навіть секретні справи. Бувало, одну таку справу переглядаю, а на інших – сиджу, щоб ніхто не потягнув. Бо ж в архів різні люди приходили.

Любомиру Бойцун часто називають “старійшиною” нашого краєзнавства. Вона ж говорить скромно: “Мені дуже подобається досліджувати події, особистостей та особливості нашого менталітету”. Жінка почала працювати в архіві у 1970-му із перервою між 1974 і 1979 рр. Саме наприкінці 1970-х Любомира Бойцун і опублікувала перші статті про міські вулиці.

– Чим архів може зацікавити молодь? Тим, що у ньому є маса матеріалів про наше місто, – продовжує пані Бойцун.

Краєзнавець народилася у 1945-му. Вона пам’ятає старі будівлі, котрі знесли, як от Успенську церкву, або перебудували до невпізнання як, наприклад, будинок польського “Сокола”, теперішній “Палац кіно”. Відтак, порівнюючи минуле і сучасне, тернополянка має власне бачення міста. Зокрема, вона шкодує за зруйнованим Старим Ринком і будівлями Першої та Української гімназій.

– Вулиці Глиняна, Польова, Дорошівка – місця, де жили свідомі міщани, які зробили для міста дуже багато. Але тепер і вулиці змінилися, і більшості тих родин уже немає, – каже Любомира Бойцун. – Натомість оновити і зберегти можна кам’яниці не тільки на Руській, а й вулицях Івана Франка та Коперника. Там збереглися цікаві будинки й архітектурні елементи.

Про один із символів Тернополя – замок краєзнавець каже, що його варто використовувати передусім для культурних цілей. Має зауваження пані Бойцун і щодо ідеї встановлення біля замку пам’ятника Яну Тарновському.

– Я нічого не маю проти Яна Тарновського, але якщо буде у Холмі пам’ятник нашому Данилу Галицькому (Холм, тепер Хелм, був столицею Галицько-Волинського королівства – прим. ред.), тоді можна і пам’ятник Тарновському у Тернополі ставити, – пояснює історик. – Річ у тому, що відносини українців із поляками такі складні, що вони обов’язково повинні бути паритетними. Важливо, щоб ані ми не падали ниць, ані вони.