Меноніти: під прицілом – Теребовля

«Кожний проповідник, який влізає насильницким способом до храму вашої душі це злодій і розбійник!» священик УГКЦ о.Дмитро Григорак

Невеличка купка людей, що називає себе менонітами -місіонерами, майже дев’ятнадцять років намагаються утвердитися на Теребовлянщині, як офіційна релігійна громада.

На початку дев’яностих – у бурхливий пострадянський час, в Україні, як реп’ях на чорноземі, махрово розцвіли релігійні секти. Криклива орда різноконфесійних авантюристів, змінив на подіумі модних шоу – екстрасенсів, нишпорили голодними вовками від села до міста: засівали «добру звістку».

Улітку 1993 року, як сніг на голову, з’явилися на Теребовлянщині – у селі Ілавче, німецька парочка: громадяни Пітер Регер і Дитріх Тьовс.

– Ми представляємо організацію «Гуманітарна допомога м. Білефельд». Ми будемо вас любити і перш за все – допомагати. А саме: затарим зношеним одягом, списанною технікою та простроченными ліками – продуктами – заявили гости. Сказано – зроблено: не встигло село зрозуміти хто й звідки – раптом на околиці замаячили навантажені тири-фури.

Німець – людина від природи серйозна і розважлива. Роль такого собі різдвяного Санти Клауса – веселого добряги, що роздає навколо подарунки, важко погодити з національною скнарістю й прагматизмом.

Але незабаром усе прояснилося, коли з вуст благодійників потік біблійний мед…

– Халилуйя! Місіонери… Меноніты…. – нові слова шокували аборигенів, які от тільки-но ладили повернуту із небуття батьківську греко-католицьку віру.

Округою пішла поголоска , що оці добрі люди заплатили великі гроші за закордонне лікування їхньої односельчанки . Ось тепер вони приїхали до неї у родину.

– Наше село стане духовним побратимом віруючих менонітів німецьких міст Білефельд, Мінден і Франкенталь – пихато розповідала всім господарка будинку, яку було призначено директором місцевого благодійного фонду.

Меноніти слів на вітер не кидають: в 2006 році налагодили місцеву дільничну лікарню. Приміщення, устаткування, обслуговування, лікування – за все платять валютою добрі німецькі брати.

Згодом потягнулися по області до різних установ, контейнери з гуманитаркой, автотранспорт, техніка та обладнання .

Чудо – та й годі! Привозять, роздают, посміхаються: «Беріть будь ласка… все бекоштовно… усе – в ім’я Бога Живого!»

Українець – людина щира, довірлива, але обережна – життя навчило. Він добре знає, що безплатне сало – лише у пасці!

Стали люди придивлятися так прислуховуватися до євродобродіїв – а ті все посміхаються, молитися разом до себе заманюють. Де хто, купившись на таки блага, почав відвідувати їх

надомні зборы – молитви. Але соромязливо відчували, що все там якось стрьомно, не по нашому – чуже. Кидається в око лукаве роздвоєння: коли подарунки роблять – ніби добрі люди, посміхаються , ну точно – райське ягня. Однак, тільки потрапив у загальний кагал – змінюється все навпаки. Про Божу любов і дружбу розповідають, а наші українські ікони зривають зі стін і на підлогу… Злостяться, кричать, загрожують! Місцеві церкви очима спалюють, бісовщиною прозивають, а священики для них – слуги сатани…

Походили селяни зараді спортивного інтересу деякій час на їхне потаємні зібрання, але не витримують довго: нудьга – тікають геть. Деякі ще тримаються малим числом, але лише за подачки. Бог у таких – справа десята….

Але найбільш меноніти люблять наших дітей, особливо з бідних родин та сиріт. Шукають підступний привід: як їх до себе затягнути? Наша молодь – мов – «їхне сектанске майбутнє».

Для цього надумали вони щоліта в місцевому дитячому оздоровчому таборі «Промінь» влаштовувати справжне гетто, щоб з ранку до вечора. никого не соромлячмсь, вбивати в дитячі голівки сектанскі постулати.

Як вони це роблять? Вербування – зомбування місцевих дітей відбувається приїжджими волотерами з Німеччини. Хто ці добрі вчителі? Чи вони педагоги – вихователі або психологи? Ось вам дзюцьки – звичайнісенькі забобонові фанатики, що ламають тендітні дитячі душі.

Стали діти скаржитися батькам, тоді місцеві священики підняли тривогу. Це вже ні жарти – пригріли змія на грудях!

Святі отці пишуть скарги у владу. Отут й з’ясовується, що менонітська місионерсько-релігійна діяльність – самовольщина! Повне порушення законів, насильство й самоправність. Законослухняні європейці, проповідники слова Божого, «високі духовні місіонери» – хай їм грець – злочинці!

І це – логічно. Як висловлюється священик Дмитро Григорак: «Кожний проповідник, який влізає насильницьким способом до храму вашої душі це злодій і розбійник!

Розкусили їх селяни, справедливо зажадали від влади захисту від цього довготерплячого лиха. Потрібно віддати належне людям – поки менонітів не женуть із села геть, оминають злощасне місце.

З величезною потугою, після тривалих паперових дуелей, зупинили нарешті, дитячі літні шабаші в таборі «Промінь».

А що секта? Затято сидять – сопуть у дві дзюрки. Ходять чутки, що секта викупила будиночок у Теребовлі – планують будувати молитовню. Цікаво, на що сподіваються їхні організатори? У районному центрі – непереборна фортеця українських традиційних релігійних конфесій. Хиба стануть гонимими страждальцями за віру? А може все значно простіше: незабаром у державі відмінять мораторій на купівлю-продаж орної землі.

Секта – удала організація для посереднього нею володіння. Та й раби вже в наявності…

Земля для менонітів – головний «бізнес». Але, за таким розкладом можна залишитися лише, як кажуть – з носом!

Володимир Мовчун, Тернопіль релігійний

-1 thoughts on “Меноніти: під прицілом – Теребовля

  • 12:41 | 10.03.2011 о 12:41
    Permalink

    стаття на замовлення!

    • 13:13 | 10.03.2011 о 13:13
      Permalink

      саме так

  • 13:08 | 10.03.2011 о 13:08
    Permalink

    це походу перший каментар))
    пане Володимир Мовчун дякую за таку чуйну “обсиральницьку” статю!! чомусь Ви не звертаєте увагу на Свідків Єгови чи може ще якихось інших сект. а обєктом висловлювання свого жалюгідного критичного стану вибрали людей, які ненасильницько вчать людей Біблії. а також дійсно допомагає дітям сиротам і бідним. навіть дитячі табори були великим подарунком для будь-якої дитини, оскільки гарно організовані та звичайно безкоштовні. чомусь наші церкви спроможуються тільки поміняти дах на золотисту бляху, та купити кожному священнику “іномарку”, а про благодійність і мови не йде.
    особисто знаю цих людей, які за ващими словами, насаджують злу пропаганду Біблії. Біблія – це святе, просто ці люди на відмінну від простого читання людем під час проповіді в церкві, ще й тлумачать її і вірять в Бога, та доказують свою віру вчинками та любовю, і аж ніяк не насильством.
    І вся ця стаття, – це просто вбивство конкуренції на релігійному ринку. Це вигідно тільки священникам різних церков, адже вони стільки років вчились в консерваторіях, щоб стати священником – тим більше, як ви кажете люди довірливі, да.ть на церкву великі гроші, а це справжій бізнес.
    не подумайте, я є греко-католик за релігійним статусом, але я волію не відноситись до будь-якої релігійної течії, адже релігія розєднює, а віра обєднює. вірте, а не захищайте бізнес цекрки, і все. Дякую!

  • 00:59 | 11.07.2011 о 00:59
    Permalink

    Чим самим ставати кращими набагато простіше поганити справжніх людей і на цьому фоні виглядати героєм. Готовність допомогти, люди в наш час розцінюють майже як шизофренію і скрізь шукають підтекст. Невже не читали Слова Божого? Невже Ісус зцілював, допомагав заради якоїсь користі? То чому ж тоді людей, що слідують Його прикладу, бо вірують в Нього всім своїм серцем і душею, поливають брудом? Словами можна розкидатися, але не потрібно забувати, що за кожне слово прийдеться дати відповідь перед Богом!
    Таке враження, що люди свої стандарти ставлять вище Божих стандартів.
    Віра без справ мертва. Говорити можна багато, а життя показує хто є хто. Господь Своїх дітей не залишить, а тих хто йде проти Його волі – нехай відкриє їм очі, щоб могли відрізняти де зло, а де добро

Коментарі вимкнені.