Побоїще у Львові. Завдання Кремля виконано на 5

Ну от, сталося. Побоїще у Львові таки відбулося. Влада може полегшено зітхнути, поставлену Кремлем задачу виконано на «5». Знову розкол, знову поділ на «тих» і «етіх», знову внутрішній конфлікт.

Після усіх цих подій питання уже не в червоному прапорі (який, безперечно, є символом імперії катів) і не у Дні Перемоги, а у тому, що влада свідомо пішла на злочинну провокацію проти власного народу. В черговий раз це зроблено для того, щоб під штучним приводом, відволікти увагу українців від основних проблем в державі. Головним завданням було збурити людей у площині політичного протистояння. Бо під час ідеологічних воєн люди часто забувають про свої повсякденні потреби. Розум працює на те, як знищити ворога. Тому владі зручніше, вкотре, «вбити клин» між Заходом та Сходом і максимально сприяти роздмухуванню цього конфлікту. Одні, начебто, «радикальні екстремісти», а інші, буцімто, «поборники» прав ветеранів, а насправді захисники російських інтересів та комуністичних ідеалів.  Технологія стара, але дієва.

Механізм запущено, суспільство знову розділене. При цьому, Янукович закон про прапор так і не підписав і стрічку георгіївську не нацупив. Молодець, «зачьот». Побоїще відбулося, а він «нє прі дєлах». В усьому винні «бояри». Зручна позиція, погодьтеся. А я задумався, скільки залишилось живих ветеранів, що брали участь у ВВВ?

Гадаю на всю Україну кількадесят тисяч, не більше. Адже найменший вік учасника війни має складати 84-85 років!!! Це в нашій країні, де середньостатистична смертність складає 60-65 років… Отже, замість допомоги цим знедоленим людям, підняттям пенсій та реальним соціальним захистом, влада провокує надумані конфлікти… Замість того, щоб постійно опікуватися безкоштовним лікуванням та доглядом, пільгами і т.д., влада, раз на рік, годує їх, тепер вже, китайською гречкою і щедро наливає 100 грам «фронтових». Напевно, це теж потрібно, але…

Мені дуже шкода цих принижених, бідних і глибоко нещасних людей, ветеранів, яких правлячий режим використав і зробив розмінною монетою у своїх політичних ігрищах. Вони заслуговують на більше. З болем у серці, вчора дивився у новинах, як люди ледь не побилися за тарілку каші і стакан горілки… Як низько треба пасти, щоб замість вирішення загальних проблем відкупатися дешевою одноразовою подачкою. Так, все це робилося помпезно, з розмахом, але за усім цим «дійством» порожнина, блеф … Ось і все, вони свою місію виконали…

9-те травня закінчилося. Ветерани повернуться до реального життя. До свого жалюгідного існування. Про них знову забудуть, щоб згадати рівно через рік, 9-го травня 2012 року. А, що залишилось у пам’яті? Бійка у Львові, постріли провокаторів, міліцейське свавілля і навіть кров. Залишилось протистояння, непорозуміння, розкол у суспільстві… Знаєте, мені б дуже хотілося, щоб настав час, коли щиро обіймуться галичанин і донеччанин, ветеран ЧА та ветеран УПА. Щоб відбулося загальне примирення. Щоб ми зрозуміли одне: МИ УКРАЇНЦІ – МИ ЄДИНІ ! Але за існуючої влади це неможливо. Робімо висновки, друзі…

Зорян Шкиряк, Корреспондент