Тернопільська студентка малює психоделічні картини і мріє ілюструвати книги «А-ба-ба-га-ла-ма-ги»

З дитинства Марічка Юрчак небайдужа до фломастерів, ліній та кольорів. Щоправда, маленькою плутала блакитний із рожевим, та це, жартує дівчина, минуло.

Марічка відмінно закінчила обласну профспілкову школу мистецтв з класу образотворчого мистецтва. Але обрала фах історика і стала студенткою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сьогодні дівчина навчається на третьому курсі. Цікавиться історіографією, історією культури та психологією. Однак малювання не покидала ані на мить. Володіє усіма техніками, перевагу надає графіці й акварелі.

Марічка готує першу персональну виставку. Декілька її картин уже бачили тернополяни на презентації неформального мистецького об’єднання «Художники без майстерень», що відбувалась минулого тижня у тернопільському «Березолі». Особливо часто відвідувачі зупинялися біля графічних малюнків дівчини. Химерний рисунок ліній, у яких переплелись оригінальні задуми авторки, налаштовував на філософський лад і змушував замислитись.

– Ось ця картина називається «Дороговказ», – показує Марічка малюнок, на якому зображені десятки шляхів зі стрілками-кометами. – Одні ведуть «За небокрай», інші – «Кудись», «Деінде», у «Туткаво». Є і доріжки, що закінчуються «Ніде». А між них загубилась людина, що має обрати, куди їй іти.

Дивлюсь на картину, заповнену силуетами людей без облич…

– А це – «Місто», – пояснює дівчина. –  У ньому безліч людей. Вони ходять на роботу, повертаються додому, сплять… І, непомітно для себе, стають частинкою безликого натовпу. А де серед них я? Темна чи світла? На передньому плані чи, навпаки, на задньому? Важливо знайти у цьому натовпі себе.

Марічка багато малює на тему слов’янської міфології. Серед графічних робіт студентки чимало ілюстрацій до пісень українських гуртів. Але, мабуть, найулюбленіші її картини – з серії «Психоделічні дерева»: гілля-руки, що тягнуться угору чи опадають пожухлим листям униз…

– Ніколи не можна зневірюватись, опускати рук – потрібно йти до своєї мети, – переконана дівчина.

Цілеспрямованості Марічки може позаздрити кожен. Вона не лише малює, а й пише вірші та прозу. Недавно з п’ятисот студентських робіт усієї України її есе увійшло до 27 кращих, перемігши на регіональному етапі конкурсу. Окрім того, дівчина створює на замовлення портрети. А ще мріє ілюструвати книги видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Антоніна КОЛЯДА, газета “Свобода”