Влада хоче позбутися хворих?

Якщо ви захворіли на початку місяця – вам пощастило: у вас є шанс до кінця місяця отримати належну суму лікарняних виплат. Якщо ж недуга наздогнала вас усередині або наприкінці місяця – ніяких гарантій нема.

Обіцяне нинішньою владою “покращення життя вже сьогодні” перетворилося на знущання над українськими громадянами.

Чомусь навіть конструктивні ідеї сьогоднішніх керівників держави у кінцевому вигляді лише шкодять суспільству.

У липні 2010 року парламент прийняв закон “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Закон передбачає сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування замість існуючих платежів і зборів до чотирьох соціальних фондів.

Така ініціатива була покликана спростити процедуру сплати податків, запобігти дублюванню функцій страхових фондів, зменшити кількість перевірок щодо повноти сплати внесків, скоротити адміністративні витрати фондів на своє утримання.

Зараз, за даними Світового банку, Україна посідає 181 місце із 183 країн світу за простотою нарахування та сплати податків. Лише витрати підприємців на ведення податкового обліку, проходження перевірок, відвідування контролюючих органів становлять 8% їх річного доходу.

Влада декларувала бажання змінити цю ситуацію. Можновладці охрестити цей закон “проривом” у системі державного соціального страхування, мовляв, це дозволить вивести з тіні десятки мільярдів гривень. На жаль, цей оптимізм не відповідає реальному стану речей. Закон не вирішує головного питання – соціального захисту громадян.

Єдиним органом, який забезпечуватиме збір та ведення обліку страхових коштів, а також контролюватиме повноту та своєчасність їх сплати, є Пенсійний фонд. Як відомо, він керується державою, тоді як у правління трьох інших соціальних фондів, які раніше виконували ці функції, входять представники держави, роботодавців і профспілок.

Отже, держава стала монополістом у питанні управління грішми, призначеними для соціальних виплат. Профспілки та роботодавців штучно усунуто від цієї справи.

Дію закону вже відчули на собі фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які працюють за загальною системою оподаткування. Для них розмір єдиного соціального внеску становить 34,7% від їхнього доходу. Вирахуйте також податок на прибуток і вийде, що майже 50% від свого доходу вони мусять сплатити як податки та збори.

Однак ці недоліки є лише легкою забавкою порівняно з нововведеннями у сфері регулювання відшкодування витрат на оплату лікарняних. Фактично закон позбавляє громадян права на оплачуваний лікарняний.

Раніше роботодавець своїми коштами оплачував лікарняний працівника, а в наступному періоді міг зменшити суму своїх відрахувань до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Тепер роботодавець оплачує працівнику лише перші п’ять днів лікарняного, а з шостого – виплати покладаються на плечі фонду.

Для цього роботодавцю необхідно буде відкрити спеціальний рахунок у банку, на який надходитимуть кошти з фонду. Перерахування цих коштів відбувається лише на основі оформленої заяви-розрахунку встановленого зразка. Причому кошти перераховуватимуться протягом десяти днів після отримання фондом заяви-розрахунку.

Тобто якщо ви захворіли на початку місяця – вважайте, що вам пощастило: у вас є шанс до кінця місяця отримати належну суму лікарняних виплат. Якщо ж недуга наздогнала вас усередині або наприкінці місяця – ніяких гарантій нема.

Лікарняні кошти не надійдуть на спеціальний рахунок вчасно, і роботодавець не зможе повністю оплатили лікарняний. Якщо ж він усе-таки це зробить, сплативши, наприклад, необхідну суму з іншого рахунку, фонд не відшкодує йому витрачених коштів.

Вихід один – “хворіти за графіком”. А ще краще – не хворіти взагалі, адже наприкінці лютого 2011 року заборгованість Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за сплатою лікарняних виплат становить більше 400 мільйонів гривень.

Влада демонструє, що їй нема діла до прав і гарантій соціального захисту простих громадян. Вона не збирається економити на собі, і чергове збільшення провладною парламентською більшістю витрат на утримання депутатів – цьому підтвердження.

Економити керівники держави намагаються на простих людях – учителях, закриваючи школи, лікарях, скорочуючи медперсонал і закриваючи лікарні, на літніх людях, підвищуючи пенсійний вік. А тепер – ще й на працюючих громадянах, позбавляючи їх права на оплачуваний лікарняний. Цій владі не потрібні хворі та немічні.

Можновладцям здається, що вони прийшли всерйоз і надовго. Проте з подивом для себе можуть невдовзі дізнатися, що людям не потрібна така влада, і вони готові її змінити.

Павло Петренко, член бюро партії “Фронт змін”, керівник юридичного департаменту партії