Зарплатний потенціал

А Держкомстат констатує: в Україні середня зарплата скорочується. Так, у січні нинішнього року пересічний найманий робітник отримував у середньому 2297 гривень. Це – на 12 із половиною відсотків менше, ніж у грудні року минулого.

Мізерні зарплати і високі податки

У лікаря з Києва Ганни – зарплата нижче середньої, в останні місяці вона не зменшувалася – дві тисячі гривень на місяць («чистими») з усіма надбавками. Ганні доводиться знімати квартиру, бо гуртожитку не надають – а це тисячу вісімсот гривень на місяць. «Якщо вся моя заробітні плата йде на житло, то мені не вистачає на найнеобхідніше. Наприклад, на повноцінний відпочинок, адже робота лікаря – це дуже важко. Особливо, якщо працюєш безпосередньо з пацієнтами, як я. Навіть в Україні я не можу собі забезпечити адекватного відпочинку. Тому я їжджу відпочивати до батьків в село «на картоплю». Якби не батьки, то я б не змогла прожити на таку мізерну зарплату», розповідає Ганна.

Те, що рівні зарплат в Україні – одні з найнижчих в Європі – народний депутат від опозиції, економіст Сергій Терьохін пояснює і об’єктивними обставинами, і помилками нинішньої влади. Так, далася взнаки і економічна, і фінансова криза. Але вже є наслідки дій нинішнього уряду, зауважує Терьохін. «Сьогодні уряд Азарова декларує якісь перші результати якоїсь економічної реформи. Я правда не знаю, що це таке мається на увазі – крім підняття вартості життя і цін на гречку, результатів я не бачу. За січень наше промислове виробництво впало на 14.6% (якщо порівнювати із січнем минулого року). Скажіть, будь ласка, звідкіля візьмуться доходи роботодавців для того, щоб підтримувати хоча б ті зарплати, які були минулого року. Або на які згодилися люди під загрозою безробіття».

Олександра Кужель, заступник голови партії «Сильна Україна», очолюваної віце-прем’єр-міністром України, міністром соціальної політики Сергієм Тігіпком, говорить не про помилки нинішнього уряду, а про об’єктивні та суб’єктивні чинники. До других вона відносить систему оподаткування. «У нас історично, згідно з кліматичними умовами зарплата є більшою собівартості, що дає дуже неконкурентні засади нашої продукції. Тож всі, хто хоче виробити конкурентну продукцію, всіма силами знижують процентне співвідношення собівартості і зарплати. Те, що неможливо прийняти, що необхідно виправляти – це політика дуже великих податків, нарахувань на зарплату. Якщо у вас сумарна вартість податків більше, ніж 50% , то вам невигідно робити будь-який бізнес. А в нас ці нарахування становлять більше 60%. Це і є поштовхом не показувати справжню зарплату».

Зміна структури економіки

Україна має резерви для збільшення рівня зарплат. І при цьому є можливість
не зменшувати продуктивність праці. Але треба відмовлятися від нинішньої, сировинної структури економіки. Про це заявила Радіо Свобода директор Інституту демографії Елла Лібанова. Інакше годі й сподіватися на те, що Україні вдасться зрівнятися із державами ЄС за рівнем зарплат і за рівнем життя. «Зараз дуже популярна теза: давайте підвищимо питому вагу зарплати в ВВП. Не можна підвищувати питому вагу зарплати в ВВП. Це визначається, зокрема, і структурою економіки. Для того, щоб зарплата зростала адекватно зростанню продуктивності праці, необхідно, щоб Україна, хоча б потроху, хоча б якісь рухи, робила від сировинної економіки до економіки з високою додатною вартістю. Інакше нічого не буде. Висока частка живої праці і відповідно оплати праці характерна не для тих країн, де сировину видобувають», – наголосила Лібанова.

Вона радіє тому, що Україна не має змоги підсісти на «сировинну голку», як, наприклад, Росія. Інша річ – ІТ-технології, без володіння ними розвиток держави неможливий. І в цьому плані зараз справи України не безнадійні. Елла Лібанова вважає українських айтішників одним із рушіїв поліпшення добробуту держави, поширення нових технологій, нового виробництва та підвищення оплати праці. «Нещодавно було дослідження, яке доводить, що Україна сьогодні саме в ІТ-технологіях далеко не пасе задніх, випереджає навіть Індію, до речі. На Заході чекають і, безперечно, багатьох чекають, але все-таки ІТ залишається тут дуже потужне. Для країни, безперечно, краще, щоб вони залишалися. І питання не тільки в тому, що вони як фізична особа тут залишаються. А питання в тому, що це носії певного інтелекту, і ми зберігаємо інтелект тут. І ці люди, може, одружаться тут і народять дітей тут, і їхні діти теж будуть інтелектуалами. Тому я й кажу: треба робити все, що можливо, для того, щоб їх зберегти тут, а по-друге, щоб вони ще й працювали, бажано, на Україну».

Україна – справді бідна країна, але не настільки, як показує статистика середнього рівня офіційних зарплат. Це стверджує економіст Олександр Пасхавер. Адже статистика не враховує «тіньові» заробітки – так звані «зарплати в конвертах». А з ними рівень прибутків варто було б підкоригувати на плюс 50 відсотків щонайменше. До того ж, дані Держкомстату за січень – це дані за місяць, в якому було чимало свят. «Такий наш цикл: в грудні ми працюємо більше, в грудні дають всі премії, а в січні – свята. Тож, не зовсім коректно порівнювати січень і грудень. Якщо ж порівняти січень 2011 і січень 2010 – то ріст – невеличкий – але є». Однак, за рівнем навіть неофіційних зарплат Україна все одно далеко не лідер в Європі, зазначає економіст.

Якщо ж брати до уваги вартість житла – тут Україна – міцний середняк, а не аутсайдер, підтверджують ріелтори. А якщо говорити про ціни на деякі харчі, то за цим показником Україна успішно наздогнала (а подекуди і перегнала) Захід.