У двох областях України за межею бідності живе майже половина населення

У 2009 році бідність поглибилася у 11 областях України. Позначку в 40% перейшли чотири області: Волинська, Кіровоградська, Сумська і Херсонська, у двох останніх за межею бідності живе майже половина населення. Про це свідчать результати аудиту Рахункової палати України.

У відомстві зазначають, що у 2000 році Україна приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, однією з цілей якої є викорінювання крайньої бідності і голоду в світі. Наступного року були затверджені Стратегія подолання бідності і Комплексна програма забезпечення її реалізації на 2002-2009 роки.

“Останній етап реалізації Комплексної програми завершений у 2009 році. Рахункова палата провела аналіз її виконання, і результати засвідчили: завдання програми не виконані, стратегічні напрями не досягнуті. На всіх етапах дії Комплексної програми визначені у ній показники рівня бідності жодного разу не були досягнуті”, – сказано у повідомленні.

Внаслідок безпідставних і безвідповідальних управлінських рішень Мінпраці і Мінекономіки у 2008 році Комплексна програма втратила статус державної цільової, що позначилося на її фінансовому забезпеченні і ефективності виконання заходів.

Рівень бідності у 2009 році становив 26,4%, перевищивши визначений Стратегією прогноз на 4,9%. Кожний з восьми громадян країни у 2009 році потрапив у категорію крайньої бідності – рівень убозства становив 13%. Передбаченого до 2010 року скорочення рівня бідності до 21,5% і рівня крайньої бідності до 3% не сталося, констатували у Рахунковій палаті.

Одним із головних стратегічних напрямів Комплексної програми було збільшення прибутків від трудової діяльності. Однак, як показав аналіз, фактично є тенденція до зменшення частки заробітної плати у структурі прибутків населення, тоді як частка соціальних допомог та інших поточних трансфертів зростає. Так, за даними Держкомстату, питома вага заробітної плати у прибутках населення у 2008 році становила 43,3%, в 2009-ому – 41,9%, а питома вага соціальної допомоги, відповідно, – 37,8 і 39,6%. У 2010 році питома вага зарплати у прибутках населення становила 40,9%. Тобто втрачається мотиваційна функція заробітної плати як головної складової сукупних трудових прибутків населення, зазначили у Рахунковій палаті.

У 2009 році розмір реальної заробітної плати скоротився на 9,2%, порівняно з 2008-им, і фактично впав до рівня 1999 року.

Не досягнуті цілі впровадження Єдиної тарифної сітки, прийняті протягом 2009 року і першого півріччя 2010 року урядові рішення привели у бюджетній сфері до руйнування тарифної системи і “зрівнялівки” в оплаті праці.

Експерти Рахункової палати зазначають, що прожитковий мінімум, який є критерієм формування рівня оплати праці і соціальних виплат, досі визначається на основі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, затверджених урядом ще у 2000 році. Водночас на фоні зростання споживчих цін у 2000-2009 роках у 2,3 разу, прожитковий мінімум зріс лише у 1,9 разу. Занижений розмір прожиткового мінімуму фактично призводить до заниження пенсій, зарплат, допомог малозабезпеченим верствам і зменшення реальних прибутків населення.

Незважаючи на те, що підвищення зайнятості населення і розвиток ринку праці є одними із головних напрямів Стратегії подолання бідності, державні програми зайнятості населення з 2005 року взагалі не затверджувалися. Це негативно вплинуло на створення умов для працевлаштування безробітних і не дало змогу забезпечити комплексність у підходах до вирішення питань сбалансованості попиту на робочу силу шляхом створення необхідної кількості робочих місць і умов для професійної підготовки, зазначають у Рахунковій палаті.

Крім того, Комплексною програмою з реалізації Стратегії подолання бідності передбачалося перейти від соціальних пільг до адресних виплат, однак початі ще у 2003 році заходи не завершені навіть на рівні пілотного проекту.

Також експерти констатують, що був ще один напрям Комплексної програми – забезпечення соціальним житлом соціально незахищених верств населення. Минжитлокомунгосп не забезпечив у 2009 році виконання заходів Стратегії зі створення умов для формування житлового фонду соціального призначення і забезпечення житлом громадян, що мають право на таке житло. За час реалізації Комплексної програми розробка проекту закону про затвердження Загальнодержавної програми розвитку соціального житла не завершена, робота над документом відновлена лише у 2010 році.

У Рахунковій палаті наголошують, що стратегічні завдання з подолання бідності не виконувалися також місцевими органами влади, що привело до значного зростання показників бідності населення сіл і малих міст. У 2009 році бідність поглибилася у 11 областях України. Позначку в 40% перейшли чотири області: Волинська, Кіровоградська, Сумська і Херсонська, у двох останніх за межею бідності живе майже половина населення.

“Колегія Рахункової палати вважає, що у найкоротші терміни влада повинна затвердити Загальнодержавну програму подолання і запобігання бідності в Україні, Загальнодержавну програму зайнятості населення і Загальнодержавну програму розвитку соціального житла”, – зазначають у повідомленні.