Що не так на вулиці Б.Хмельницького у Тернополі

Найуниліший відрізок дороги у Терно – вул. Хмельницького, від зупинки “Залізничний вокзал” і вниз до 6 магазину.
Тих 200 метрів дороги здатні увігнати у миттєву депресію, перестати вірити у людство і вбити будь-який натяк на ейфорію.
Якщо ви не місцевий і тільки-но зійшли з потяга – в жодному разі не повертайте направо. Бо через шістдесят секунд рука потягнеться до смартфону перевіряти найближчий потяг з Тернополя на booking.uz.gov.ua.
Довжелезний старий як світ дірявий кам’яний мур, радянська спадщина, яка без змін дожила до нашого часу. Вічно брудний і забризканий, він як тюремна стіна, тримає погляд у неволі.
З іншого боку – такі ж сірі фасадами і тьмяні архітектурою будинки часів сталінського бароко, абсолютно безликі, із замальованими сірим дверима, котрі ніхто ніколи не відкриває.
Стараннями Олександри Стопник, котра відважно лупає сю скалу, на початку паркану недавно з’явився розпис, який трошки урізноманітнює пейзаж, але насправді ще більше підкреслює сірість загального фону – як чорна крапка на снігу робить сніг сліпучо білим.
На цьому відрізку добре тренувати ментальне дихання – на початку пірнаєш у себе і терпиш, терпиш, терпиииииииишшш…хууууу, міст, тунель, Крушельницької.

Володимир Гевко