Деталі Тернополя. Там, де тобі зручно

Мабуть, ще в печері людина почала творити власний простір – якісь килимки зі шкур впольованих тварин, якийсь декор з їхніх кісток чи зубів/черепів ворога.

Зрештою, де б ми не були, скрізь є щось, що навіть найвбогішому місцю надасть затишок. Є ж таке поняття – обживати місце. Мені страшенно цікаво спостерігати за тим, як люди «обживають» територію.

Або маркують — так у під’їздах з’являються килимки, картини й картинки, зібрані пазли, іконки, засушені рослини, штучні квіти й вазони. Так, ніби приватні помешкання виходять за свої береги, а речі, винесені з них, заряджені домашньою атмосферою, стають оберегами. І коли ти, чужинець, заходиш на не-свою-територію, то мусиш вклонитися їм та пояснити, що прийшов з миром і без загарбницьких думок.

І мені подобається розглядати ці знаки. Бо за кожним стоїть якась історія – любові та ненависті, користування та оберігання, споглядання й закривання очей.

Анна Золотнюк.