Дідухи та «павуки» Ярослава Осадци з Тернополя

Тернопільський майстер, працівник обласного еколого-натуралістичного центру  учнівської молоді Ярослав Осадца вже багато років цікавиться та займається різноманітними народними ремеслами – плетінням із рогози, аплікацією із соломи, писанками. І вже більше п’ятнадцяти років виготовляє дідухи та «павуки».

— Мені подобається працювати з натуральними матеріалами — вони мають особливу енергетику та «світяться», — пояснює співрозмовник. — Дідухи та «павуки» — традиційні українські різдвяні прикраси, їхня історія дуже древня — наші предки виготовляли їх ще в дохристиянські часи. Але, вважаю, коли твориш у славу Бога, це йому приємно. Ці прикраси — жива пам’ять про наших предків і підтримка зв’язку з ними. Сам матеріал — зернові — завжди відігравав дуже важливу роль в українській культурі. Бо, як свідчать знахідки, вже в часи Трипілля люди займалися хліборобством і воно було чільним із господарських занять. А як не згадати, що хліб у християнській традиції асоціюють із тілом Ісуса.

Ярослав Осадца пригадує, що перші дідухи побачив у Шевченківському гаю ві Львові. Потім — у екоцентрі. Один із вертепівців (культурно-просвітницьке товариство «Вертеп», засноване в 1988 році) розповів, що на Збаражчині є пані, котра виготовляє дідухи. Пан Ярослав вирушив туди, а потім зазнайомився з бережанською майстринею, котра теж займалася дідухами.

— Народні майстри знають більше, ніж написано в книжках. Крім того, трапляється, під час запису допускаються певні неточності, щось опускається. Тому найбільше люблю вчитися ремеслу від його носіїв, — каже співрозмовник. — Я вирішив навчитися виготовляти дідухи різних територій. Адже, приміром, на Поділлі дідух — це звичайний сніп. На Опіллі його виготовляють за принципом календаря: він має чотири яруси, що символізують пори року, кожен складається з трьох гілок — три місяці сезону, а кожен місяць сплетений з чотирьох пучків — тижнів, ті складаються з семи колосків, як дні тижня. Ніжки символізують світи померлих, стовбур — сучасний, а гілки — райський. До речі, виготовляли такі з чотирьох видів зерна, кожен символізував пору року: ячмінь — весну, пшениця — літо, жито — осінь та овес — зиму. Гуцули виготовляли дідухи з вівса, бо Ісус родився у стаєнці. Покутський такий, що й не здогадаєтеся, що то дідух — його вішали на стіну, а вигляд він мав, як буква Т, з боків йому ще додавали «вуса» з колосків жита.

Найчастіше Ярослав Осадца виготовляє дідухи за календарним принципом. Каже, творити такі найцікавіше. Завжди дотримується традиції та символіки всіх частин. Особливо любить виготовляти великі дідухи. Пояснює: для того, щоби зберегти календарну символіку, деталізує календар, приміром, додає пучки, що уособлюють ранок, день, вечір і ніч, а ті складає з колосків-годин. До речі, найвищий дідух, що його виготовив співрозмовник, — восьмиметровий. Аби той витримав власну вагу, всередині його укріпили металевим каркасом. Його майстер прикрасив традиційним різдвяним «павуком» та оздобив витинанкою. Виготовляти його допомагали учні та працівники екоцентру, а ще — сім’я. Дружина Анжеліка Кононюк та син Андрій завжди допомагають майстрові у виготовленні дідухів. До речі, спокон віків то було заняття, що збирало всіх членів родини. До речі останні два роки дідухи мого співрозмовника стояли на Софіївському майдані в Києві під час зимових свят.

Різдвяні «павуки» — ще одна традиційна прикраса. Виготовляли їх з житньої соломи, оскільки у неї найдовший проміжок між «колінами», нанизували на кінський волос, бо він дуже міцний та еластичний, на нього ж і підвішували на сволоці посеред кімнати над столом.

— Завдяки циркуляції повітря та своїй легкості, «павук» постійно був у русі. Вважали, чим він активніший, тим ліпше, бо то означало, що впродовж року сім’я буде в роботі, — каже пан Ярослав. — «Павук» символізує родину: від найбільших його елементів — найдавніших родичів, до найменших — нинішнього покоління. У деяких місцевостях «павуків» прикрашали горішками, стрічками, папірчиками. Цікаво: незважаючи на те, що це древня прикраса, найбільшого розвитку отримала за Австро-Угорщини, бо тоді рубати ялинки було заборонено, і «павуки» стали популярними новорічними прикрасами.

У планах Ярослава Осадци створити тринадцяти-дванадцятиметрового дідуха за принципом календаря. На скелетних гілках хоче розмістити аплікації з соломи на тему життя святих та фігурки з рогози з мирського життя. Для того, аби такий дідух не розвалився, зсередини мусить мати металевий каркас. За задумом майстра, кожен із ярусів дідуха може бути самостійною композицією та виставлятися окремо.

Анна Золотнюк.

Фото надані Ярославом Осадцою.

 

загрузка...

Comments are closed.