Принадливий Тернопіль. Вулиця Багата

Є назви вулиць, що саме їхнє звучання задає певний настрій. Як-ось: Ясна, Глиняна, Шпитальна, Доли, Вільхова, Вертепна, Дівоча… Серед тих, настроєвих, є й вулиця Багата, про яку ще люблять розповідати, що вона названа на честь Богата – заможного єврея, що колись там жив.

Так чи інакше, не про те зараз мова, а про те, що вулиця стара, але із давньої забудови тут зберігся лише будинок під номером 3, спорудження якого в переліку пам’яток архітектури місцевого значення датоване дуже приблизно – ХІХ століттям.

Я люблю вулицю Багату загалом і цей будинок зокрема.

Вулицю за те, що, хоч вона й нині сучасна, але лишився тут якийсь відголосок давнини, ледь чутний, який не ідентифікуєш ось так нахрапом, але відчуваєш, як мізерію пуху тополі, що зачепилася за шкіру.

Що ж до того, третього будинку, то вже тим, що він стоїть осібно, підкреслюється його виїмковість. Він впадає у вічі своїм відвертим старінням. Те, як тут осипається штукатурка зі стін, змішуються барви, потверджує його вік, але в той спосіб, в який зауважуєш вік людини та прив’язуєш його до чеснот, пов’язаних із здобутим досвідом та знаннями.

До речі, саме зараз на Багатій цвіте акація, і її запах робить вражіння ще більш рельєфними, міцно вбудовуючи їх в пам’ять.

Анна Золотнюк.