Тернополяни у зоні війни

Розбомблені дороги, розтрощені мости, зруйновані будинки – саме так зустрів Схід правоохоронців Тернопільщини. Ті, хто перший раз приїхав в зону бойових дій, кажуть, що раніше таке бачили лише у фільмах про війну. Щоб потрапити до Попасної, бійці закривали вікна бронежилетами, бо обстріли, незважаючи на перемир’я, продовжувалися.

Не доїжджаючи до Слов’янська  починаються блок-пости, укріплені шинами, мішками з піском та кам’яними блоками. Впродовж кількох годин колона тернопільських правоохоронців, яка їхала на ротацію, не могла потрапити до Попасної через мінометні обстріли.

– Міномети стріляють, снайпер і зараз працює, – розповідає Іван Дмитровський – заступник начальника Монастириського райвідділу міліції. – Ми засікли дві мінометні точки. Працював БТР. Виїхала розвідка туди. Заразу боях працюють. Утримуємо свій сектор.

Під час обстрілів, каже Іван Дмитровський, хлопці ховаються в спеціально облаштованих ними укріпленнях.

-Одразу по приїзду  ми власноруч будували це укріплення. Використовували все, що було під руками: деревину, мішки з піском, бетонні плити.

Наразі Попасна контролюється бійцями Збройних Сил та Міністерства внутрішніх справ України. Основні позиції сепаратистів знаходяться у Стаханові та Первомайську за кілька кілометрів від Попасної. Саме звідти йде обстріл по українських блок-постах та по житлових кварталах райцентру.

Хлопці наші знаходяться в зоні реальних бойових дій. Цілий місяць вони під обстрілами. Це дійсно війна. Про ніяке перемир’я і мови не може бути. Справа в тому, що сепаратисти стріляють, а нашим дозвіл на відкриття вогню заборонено, не дають. Тут літають міни, снаряди, обстрілюють градом, справжня війна, – розповів Василь Крайник – начальник управління кадрового забезпечення УМВС України в Тернопільській області.

Наслідки обстрілу блок-посту залишилися на березах. Саме ці дерева частково спинили мінометний вогонь та врятували хлопців від біди.

Підтримують хлопців у важкий час листи від дітей, які, дякуючи волонтерам, знаходять своїх адресатів.

«Дорогий воїне. Привіт тобі з Тернополя. Мій тато возив їжу на схід. Будь-ласка, повертайтеся живими. Дякую, що ти захищаєш нашу Батьківщину. Ми кожного дня за вас молимося, а ще співаємо гімн. Я впевнена, що ми переможемо, бо правда завжди перемагає зло», – пише учениця тернопільської економічної школи-ліцею Настя