У відомого творчого подружжя Ірини та Юрія Зелененьких народилася довгоочікувана донечка

«Я просто надзвичайно хотіла, щоб падав сніг, коли буду народжувати! – зізнається тернополянка Ірина Зелененька. – Хочу через кілька років доньці розповідати, що тієї миті, коли вона народилася, падав сніг, і довкола все було, як у казці. Адже тепер такі зими, що сніг – дефіцит. Тож я так хотіла його! І ось коли до появи нашої донечки на світ залишалися лічені хвилини, Юра каже мені: «Дивися, сніг падає!» Я того снігу навіть добре й не бачила, бо була трохи втомлена, але знала, що він падає — падає для нашої доньки, як я й бажала. І це мене неймовірно тішило й додавало відчуття абсолютного щастя!», пише НОВА Тернопільська газета

Минулого четверга, 6 лютого, у відомого творчого подружжя Ірини та Юрія Зелененьких народилася довгоочікувана донечка. Про те, що у них буде саме дівчинка, знали з перших місяців вагітності, втім, з ім’ям досі не визначилися, тож називають її поки що «сонечком», «котиком», «зайчиком» та іншими пестливими словами, які дитятко звикло чути ще в маминому животику.

– Вагітність – то для мене був такий вселенський спокій, – зізнається Іра Зелененька. – Адже завжди кудись поспішаєш, біжиш, думаєш, що тобі ще безліч усього треба навчитися, зробити, самовдосконалитися, бо ти чогось не встигаєш у цьому житті… У період вагітності я відчула той істинний спокій, коли усвідомлюєш, що час є, все нормально, все встигаєш. Ти – тут і тепер – зайнята найважливішою справою.

Народжувала Ірина у Тернопільському обласному клінічному перинатальному центрі «Мати і дитина», від перебування в якому в неї залишилися найприємніші враження.

– Мене дуже приємно здивували як умови, так і фаховість медичного персоналу. Пологова палата у мене була дуже комфортна, а післяпологова – з розкішним виглядом на Тернопільський замок, взагалі, як у готелі! Не знаю, як за кордоном, але мене умови у Тернопільському перинатальному центрі абсолютно влаштували. Та найголовніше – дуже толерантне ставлення та доброзичлива довірлива атмосфера. Скажімо, мене дуже вразило, що кожен, хто заходив до палати – від молодшої медичної сестри до завідуючої відділенням, представлявся. Приймала у мене пологи Ірина Серафимівна Тєпцова, якій я щиро вдячна за професіоналізм та підтримку. До слова, саме вона порадила мені відвідувати Школу материнства – курси, що проводять у перинатальному центрі для майбутніх мам. Я прислухалася до її рекомендації, і отримані на курсах знання дуже допомогли мені під час пологів. Раджу усім майбутнім матусям, особливо тим, котрі народжують вперше, не ігнорувати такі курси, вони справді потрібні.

Окрім професіоналів, підтримував Ірину під час пологів її чоловік – причому вирішив це з власного бажання. Жінка зізнається, що його присутність додавала їй впевненості та сили.

– У палату постійно заходили медики і цікавилися, чи все у нас добре і чи нічого не потрібно, – розповідає Юрій Зелененький, – тобто навіть якби мене не було поруч, Іра не почувалася б безпорадною і самотньою. Та все ж, гадаю, я допоміг дружині психологічно і фізично теж якісь корисні дрібнички зумів зробити: скажімо, коли під час переймів були приступи жару чи холоду, треба на кілька хвилин відчинити-зачинити вікно чи навіть просто взяти за руку, щоб заспокоїти…

Відповідаючи на запитання, на кого ж схожа донечка, щасливий татко усміхається:

– Відразу за чотири хвилини після пологів неонатолог піднесла доньку до мене і каже: «Ану, тату, зніміть маску. Дивіться – викапаний татусь!»

Кажуть у народі, якщо донька схожа на батька – буде щасливою.

Фото для публікації надані сім’єю Зелененьких.