Унікальна книга про правду без політики потребує допомоги

Шановні українці!

Зважаючи на сучасний стан подачі історії і постійні спотворення її на догоду антиукраїнським силам, виникають потреби видання першоджерел, які ніколи не були видані в Україні. Вони дали би можливість українцеві ознайомитися безпосередньо із поглядом очевидців подій, а особливо, якщо вона незаангажована в жодній політичні партії.

Такою є книжка “Українська Дивізія “Галичина” – книга Вольфа-Дітріха Гайке, німця за національністю, офіцера штабу Дивізії. У книзі автор розглядає це формування, як бойову одиницю, дає характеристику українським воякам із погляду військового, без жодних політично-ідеологічних нашарувань. Він описує бойовий шлях Дивізії від створення до здачі в полон західним альянтам. Книга проілюстрована архівними світлинами і мапами бойових дій всього шляху Дивізії. Гайке наголошує на відмінностях українського вояка від німецького, його переваги і недоліки, що не завжди враховувалося німецьким командуванням. Він дає аналіз стосунків між німцями і українцями, характеризує поведінку одних і других в бою. Книжка буде цікавою військовим, історикам, дослідникам і просто читачам. Написана доступною мовою.

Книжка була видана німецькою, англійською мовами, а українською – тільки у канадському виданні, в перекладі Романа Колісника, нинішнього головного редактора міжнародного часопису «Вісті Комбатанта».

Видавництво, у якому мала би вийти книжка в Україні (накладом 1000 примірників) могло би реалізувати наклад по всіх областях України через власну торговельну мережу. Крім того, є можливість розіслати безкоштовно близько 50 примірників по наукових бібліотеках України, а також у бібліотеки:  Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Держкомінформу, Національна бібліотека ім. Вернадського, Національна парламентська бібліотека, Книжкова палата й інші. Крім того, буде подано короткий огляд книжки у Всеукраїнському науковому журналі “Мандрівець”, який видається 6 раз на рік спільно із Києво-Могилянською академією.

Закликаю Вас долучитися до цієї корисної справи, перерахувавши на один із поданих рахунків посильну суму коштів. Ім’я жертводавця, за його бажанням, буде вписано в одній із сторінок книжки.

З повагою Ігор Аркуша («Вісті Комбатанта», електронна версія)

aingwar@gmail.com

 

P.S.  Прошу про спонсоровані кошти повідомити мене телефоном 097 762 96 51, 099 198 40 74

 

Готівковий рахунок:

Тернопільська обласна філія АКБ “Укрсоцбанк”

Транзитний рахунок № 29241880000005

МФО 300023 ОКПО 00039019

Призначення платежу:

“Готівкове поповнення СКР № 26250770041032

Кипибіда Андрій Романович.

 

Безготівкове перечислення:

Основний рахунок: 2600000013411. Відділення “Укрексімбанк”  м. Тернопіль.  МФО 338879.   Код 21141673.

 

-1 thoughts on “Унікальна книга про правду без політики потребує допомоги

  • 20:54 | 30.01.2012 о 20:54
    Permalink

    який зміст? ще одна спроба відмити репутацію цих боягузів в очах населення? воювали на стороні фашистів, а потім з потопаючого корабля розбіглись по світу як пацюки прирікши тим самим своїх рідних на виселення/репресії і розстріли

    • 10:41 | 31.01.2012 о 10:41
      Permalink

      Біда пострадянського покоління, що не вміє мислити україноцентрично, а тільки із позицій московської колаборації. Крім того, прикрившись ніком дуже легко “філософствувати” сміливо. Дуже легка позиція диванного героя, який ніколи не стане в обороні своєї нації зі зброєю в руках.

    • 17:58 | 4.04.2012 о 17:58
      Permalink

      Шановний незнайомцю, це ти про яке “населення”? Ми тут усі знаємо свою історію! Мій прадід був керівником ОУН в селі Глещава на Теребовлянщині,бабусин рідний брат загинув з хлопцями у криївці, під Глещавою є могила насипана висока! Проте моя родина вижила тут, а не “по світах”. Держава Україна – то є моя країна і моїх дітей! Нас українців багато ( щоб ти знав!).

    • 10:46 | 31.01.2012 о 10:46
      Permalink

      Друкована версія – новий виклад, із поправленими неточностями перекладу, книжка для всіх українців. Вдячний за реакцію). Значить, недаремно справу робимо, раз ворог біситься. Головне, щоби не було рівнодушних).

      • 11:23 | 31.01.2012 о 11:23
        Permalink

        чим ви відрізняєтесь від псевдоісториків які перекручували історію часів радянського союзу? немає слова рівнодушшя мій юний не промосковський колаборціоніст, є чудове слово байдужість. і саме воно яскраво характеризує тих псевдогероїв, які для України абсолютно нічого не зробили

        • 11:39 | 31.01.2012 о 11:39
          Permalink

          Від псевдоісториків я відрізняюся тим, що видаю книжку-першоджерело, вільну від будь-яких політичних поглядів.
          Ви дуже легко розкидаєтеся словами, хто для кого що зробив. Повторюся, із позиції свого дивану це легко і просто робити.

          • 13:01 | 31.01.2012 о 13:01
            Permalink

            при чому тут якісь ваші алегоричні дивани, якщо ви живете в світі самообману і не в змозі сприйняти жодну критику, видаєте ви не першоджерело якщо дозволяєте собі на власний розсуд поправляти “неточності”. тільки радують мінуси і емоційна реакція псевдоісториків, та псевдопатріотиків. дайте відповідь на 2 запитання. наскільки етичним було приречення цілих своїх родин до сталінських репресій відсиджуючись по всьому післявоєнному світу? І що конкретного зробили для визволення України окрім того що прикривали при відступах німецькі тили вбиваючи тих же українців на стороні радянського союзу, і ведучи військові операції та бої не на територіях України?

        • 15:38 | 31.01.2012 о 15:38
          Permalink

          Відверто кажучи не можу зрозуміти проти чого ви тут протестуєте.. Якщо ви проти “псевдоісториків” – то маєте бути обидвома руками “за”. Адже спогади очевидців (а тим більше учасників) певних подій не менш цінні за архівні(документальні) дані..

  • 11:18 | 31.01.2012 о 11:18
    Permalink

    Ви вважаєте що думки висловлені під якимось ніком автоматично показують страх перед чимось чи кимось? чи можливо в кожного дописувача вимагатимете скан паспорта?
    Україноцентрично це як? німці також діяли досить германоцентрично. чомуж відразу якщо ти проти визнання тих боягузів героями то відразу за московську колаборацію, в нас є своя держава і я оптимістично вірю, що вона встане з колін, але потрібно відкинути історичну полову і спроби висвітлити певних постатей як героїв якими вони не були. якщо поправлені неточності перекладу з “новим викладом” викладіть її електронну версію. шкода лише що ці юнаки які воювали нібито за свою державу, просто були жертвами гучних слів

    • 13:47 | 31.01.2012 о 13:47
      Permalink

      По-перше. Хто Ви такий, щоби судити? Тим не менше, не відповідаючи на Ваші не зовсім компетентні питання, які попахують давно забутим промосковським душком, хочу Вам подякувати, що Ви допомагаєте привернути увагу до цього питання.

      По-друге. Собаки лають, а караван іде. Я буду робити все для відновлення історичної справедливості. Повірте, в мене ще є досить проектів. Я докладу зусиль, щоби втілити їх в життя і Ви і такі, як Ви допоможете мені у цьому). Знаєте, що таке айкідо? 😉

      • 16:59 | 31.01.2012 о 16:59
        Permalink

        громадянин України, цього достатньо щоб робити висновки з історичних фактів і подій? у вас якісь фобії, що ви всюди московський душок чуєте вивчайте англомовну чи німецьку вікіпедію, хочаб для початку, уже потім перемикайтесь на українсько російський варіант статей? що по вашому означає- історична справедливість? я обома руками за те щоб події і постаті цих подій показувались з точки зору достовірних фактів.
        яким боком японське бойове мистецтво до фашистів відноситься?

        • 17:26 | 31.01.2012 о 17:26
          Permalink

          Молодий громадянине України, який мислить не по-громадянськи! Вам хочеться просто посваритися?) Ви ж навіть при совітах не встигли пожити). Ми з Вами не у рівних вагових категоріях – я володію темою, ви ж насмикалися агіток. Цього недостатньо для ведення фахової дискусії.
          Щодо достовірності фактів. Ви не вірите першоджерелу – учаснику подій, очевидцю?
          Щодо айкідо. ))) Ви мені допомагаєте, самі цього не хотячи).
          І ще порада. Вивчіть тему фашизму. Щось не те Ви городите)

    • 14:02 | 31.01.2012 о 14:02
      Permalink

      Крім всього, юний друже, не зовсім розуміючись на темі, прошу не давати порад. Вас кілька таких у Тернополі. Погоди ви не зробите, процесові не завадите, а тільки зганьбитеся. Незнання не додає честі. Так що хотів би Вас відправити вчити “матеріальну частину” з ПРАВИЛЬНИХ” ПІДРУЧНИКІВ).

      • 17:02 | 31.01.2012 о 17:02
        Permalink

        вражає ваша “проінформованість” про рівень розуміння цієї теми. бажання показати боягузів і маріонеток героями аналогічно не додає честі

    • 19:06 | 1.02.2012 о 19:06
      Permalink

      мій двоюрідний дід воював у Дивізії і раз ви називаєте дивізійників боягузами, це особиста образа… пане Юрій, ви, швидше за все, не галичанин, у ваших жилах не кипить гаряча галицька кров і ваші предки не потерпіли від московських катів так, як предки галичан… можливо, називаючи себе громадянином України, ви прикриваєте причетність свою чи своїх родичів до каральних органів СРСР?.. хотів би я з вами зустрітися…
      не будьте шовіністом і визнайте право галичан мати своїх героїв, які воювали гідно і чесно, хоч і не зовсім у тих мундирах, у яких би хотілося в той час… але кожен з них гордий того, що воював проти найгіршої винищувальної машини чи не за всю історію сучасного людства…

      • 22:05 | 1.02.2012 о 22:05
        Permalink

        “Українські вояки взяли в руки меч з доброю вірою і без ганьби боролися за шляхетну ідею свободи й незалежности.” В.-Д. Гайке

  • 23:47 | 1.02.2012 о 23:47
    Permalink

    Громадянине Бєлоусов, абетку Ви опанували, це – факт. Навіть інколи вмієте складати букви в речення, довші за мобільні текстові повідомлення. Але є одна суттєва прикрість – більшість складених Вами речень є малозмістовними, мають безпредметно злостивий і порожній зміст. Загалом, такий стиль притаманний пустопорожнім критиканам і примітивним маніпуляторам з українофобського середовища. Та й правопис відверто кульгає. Пропоную Вам поглибити освіту шляхом вивчення української орфографії. Спробуйте, це не важко.

  • 23:57 | 1.02.2012 о 23:57
    Permalink

    І ще, громадянину Бєлоусову на його безпредметну фразу – в Україні у Вас немає “своєї держави”. Якщо не зрозуміло, то поглиблю – в Україні є Українська Держава. Ваша розташована десь в московських болотах.

Коментарі вимкнені.