Відразу за Тернополем машина показала нам “руку смертника”, – тернополянин Михайло Гросуляк про свій перший досвід за кермом
Мій перший досвід автомобіліста був в 1983 році 🚘
Ми з дружиною Тетяною якраз тільки одружилися, зібрали весільні кошти і вирішили купити автомобіль. В радянські часи то був дуже великий престиж – мати Жигуля, Москвича, треба було довго в черзі стояти, а Запорожця можна було купити вільно з рук. І нам випала така можливість за 2300 рублів, пам’ятаю як нині, взяти Запорожця “тридцятку”.
То він був такий вухатий. Ще був битий-перебитий і старий, бо переходив з рук в руки. Тоді я почав вчитися, щоб здати на права, але паралельно почав цього Запорожця латати. Покрасив його в голубий колір, дуже гарну оксамитову обшивку зробив, велюрові сідушки і так дальше. Тільки технічній частині не приділив уваги. Ну і вийшло те, що вийшло.
Коли отримав водійські права, вже дочці Христинці було десь до року, вирішив показати тещі цю машину. І ми виїхали, а відразу за Тернополем машина показала нам “руку смертника” – це коли шатун пробиває блок двигуна і масло витікає через пробоїну. Але замість того, щоб вернутися, бо я дуже хотів, щоб теща і тесть побачили машину і їх розібрала гордість за свого зятя, настояв і ми зупинили ЗІЛа. І він нас аж до Чорткова тягнув. Болото було страшне, акумулятор сів, я виставив руку зі щіткою і витирав скло, всі молитви, які знав, ті перечитав. Бо ЗІЛ їхав зі швидкістю 80-90 км, мене носило по дорозі, а посигналити фарами я не міг.
Ото така була перша моя поїздка.
До Чорткова ми доїхали і то був дуже великий урок для мене, досвід, я ним ще до сьогодні користуюся. І зараз дивуюся з того, що дійсно заробив і маю можливість їздити на такому якісному і потужному позашляховику.
Джерело: соцмережі.
Коментарі вимкнені.