Як воювали діди тернополян: “Все, що залишилось від діда, це — три пожовклих фото і один лист”

Раніше про це не писав, та й документальну інформацію розшукав відносно недавно.

Дід (по матері) Черкевич Дмитро нагороджений медаллю “За відвагу”: “Приказ о награждении санитара-носильщика 3-го стрелкового батальйона рядового Черкевича Дмитрия Дементьевича за то, что за время наступательных боев вынес с поля боя из под обстрела противника 28 раненых бойцов и офицеров с их личным оружием, оказав им первую мед. помощь.”

Був призваний у 1939-му, загинув 13 квітня 1945 року. Похоронку рідним принесли акурат 9 травня.

Ніхто ніколи в родині “дєнь побєди” не святкував.

Спочатку дід був похований у братській могилі у с. Бошаце (Чехословаччина). Згодом останки ніби-то були перенесені на військовий цвинтар Славен у Братиславі.

У 1988 році, коли я відвідав це кладовище, у списках захоронення він не значився, але пообіцяли внести.

Все, що залишилось від діда, це три пожовклих фото і один лист. Медальку так і не отримали. Ніяких пільг родина від держави ніколи не мала.

Загинув також і його брат.

Зараз, коли спостерігаю це побєдобєсіє і цих клоунів – мене аж вивертає…

Автор: Олег Шупляк

Джерело: соцмережі.