Надал, схоже, політичний труп після вчорашнього дня

Події понеділка остаточно дискредитували керівництва тернопільської ВО «Свобода», зокрема, мера міста Сергія Надала. Загравання з владою, починаючи з моменту виходу на політичну арену Тернопільщини, було основним козирем місцевих еліт з ВО «Свобода» у боротьбі за туго набиту власну кишеню.
Зайнявши свого часу пусту з часів В.Чорновола і «Народного Руху» нішу радикального націоналізму, свободівці за рахунок латентної політичної деградації «Нашої України» та «Батьківщини» зуміли прийти до влади у місцевих представницьких органах регіону. І перебувають там досі знову ж таки не завдяки власній безкорисності у справі служіння народу України, а недолугості своїх опонентів з одного електорального поля з уже названих політичних трупів, а також нових, більш прозаїчних та технократичних бізнесових проектів на кшталт «Самопомочі» чи «Народного контролю». Безперечно, серед активу ВО «Свобода» є фанати, готові на самопожертву в ім’я ідеї, проте їх мало, і до реальної політики чи годівниці ніколи не допускаються. Є «лицарі грізної залізної остроги», зокрема, Володимир Стаюра чи Марія Чашка, котрих не жаль і можна підставити під горнило репресій чи розборок під любим з органів влади. А є проходимці, котрі увесь час існування ВО «Свобода» виключно користають з дотичності чи участі у цьому політичному проекті.
Візьмемо мера Тернополя Сергія Надала. Риторичні запитання до читачів: «Чи міг один з керівників обласної податкової інспекції часів Л.Кучми не брати хабарі чи не бути втягнутим у різноманітні схеми відмивання або крадіжки бюджетних коштів?» Йдемо далі. «Чи зміг би недавній чиновник такого рівня, ставши мером міста, перестати брати участь у тотальному розкраданні бюджету та тінюванні економіки?» Вітчизняна псевдокапіталізація та спотворене поширення національної ідеї породили людей такого гатунку, котрі дивляться на народ (електорат) виключно як на засіб до наживи. Та й звідки взятися іншому погляду, якщо за плечима заочно здобута вища освіта в ТАНГу (!) та робота виключно в органах податкової інспекції, причому, деякий час за злочинного режиму Януковича. Для знаковості власного «життєвого досвіду» мер Тернополя зазначив працевлаштування в 14-річному віці на Тернопільському бавовняному комбінаті. Хто ж тепер це перевірить?!
Ось і маємо у Тернополі будинки замість парків, парковки замість спортивних площадок, брущатку ім. Надала навіть на дитячних площадках. Невдовзі Тернопільський став підсушиться і забудується елітним житлом. Мікрорайон, швидше за все назвуть «Надал Сіті». Та й на це можна дивитися крізь пальці, адже як не як але місто розвивається, росте.
Все більш гостро вимальовується інша проблема – у своїх потугах увійти до заповітної сотні безхатченків журналу «Forbes» наш мер і компанія готові повністю знехтувати інтересами міста і громади. Зверніть увагу на події квітня 2014 року та вчорашнього дня. Якщо на кону стоїть партійне чи власне питання, інші, важливі для обласного центру, не вартують уваги свободівців. І не будуть розглядатися до тих пір, поки Сергій Надал з компанією не виграють собі чергових преференцій. Це вже більше схоже на тероризм, де у ролі заручників виступає тернопільська громада, себто, ми з вами. Більше того, їхні опоненти ототожнюються з кремлівською агентурою, котра, за завданням ліліпутіна дестабілізує найнаціоналістичніше місто України. Якщо у 2014 році «патріотичному меру» на хвилі загального піднесення, пов’язаного з подіями Революції Гідності та вторгненням російських військ, вдалося так чи інше переконати певну кількість виборців у правдивості цих казок, то 24 квітня 2017 року стане відправною точкою кінця політичного життя Сергія Надала і проекту «ВО «Свобода» в нашім ріднім краю.

Читач “Погляду” Дмитро Юрченко