Ганна Гармаш із Чорткова працює в доньки відомої італійської дизайнерки Анни Фенді

Ганна Гармаш із Чорткова поїхала до батьків в Італію п’ять років тому. За цей час вона встигла не лише досконало вивчити італійську, а й по-справжньому закохатися в культуру харчування цієї країни. Нині дівчина навчається на сировара і мріє відкрити власну справу у рідному містечку на Тернопільщині.

Маршрут успіху
Ганна родом із Черкащини. Коли їй виповнилося сім років, родина переїхала до Чорткова. Тут Ганна закінчила гімназію, вступила до Тернопільського медичного університету й здобула фах стоматолога. Попрацювавши кілька років лікарем, вона вирішила поїхати до батьків у Рим.
– Мені дуже хотілося пожити в іншій країні, цікаво було більше дізнатися про її культуру та побут, – розповідає Ганна. – Спочатку навіть планувала продовжити тут свою професійну діяльність, але коли ближче познайомилася з італійською еногастрономією, то вирішила неодмінно спробувати себе у цій сфері. В Італії – справжній культ їжі, люди прискіпливо ставляться до того, що споживають. Їхні національні страви, продукти харчування не просто смачні, а й корисні, бо виготовлені з натуральної сировини. Мене цікавило все, але найбільше до душі припало сироваріння. Я скачувала з Інтернету спеціальну літературу, переглядала відео. Як кажуть італійці, «крала своїми очима». Тоді я ще не володіла італійською мовою, але мій рівень англійської дозволив з легкістю опанувати нові знання. За це щиро вдячна своїй вчительці з Чорткова Ірині Дмитрівні Чепизі.
Згодом я вирішила вступити до університету, але навчання коштує тут дуже дорого. За один рік треба заплатити п’ять-шість тисяч євро. Тож я вибрала інший шлях – курси сироваріння, вартість яких три тисячі євро. Впродовж кількох місяців я слухала лекції, відвідувала ферми, сироварні, вивчали санітарні норми і процес виготовлення сиру. Саме тоді зробила свій вибір – захотіла стати сироваром і в майбутньому відкрити власну справу в Україні».

Італійський досвід – для України
Половину шляху до своєї мрії Ганна Гармаш пройшла. Нині вона працює у сироварні «I Casal del Pinо», що в перекладі на українську означає «Сосновий замок». Власницею фермерського господарства, до складу якого і входить сироварня, є Іларія Фенді – донька відомої італійської дизайнерки Анни Фенді. У господарстві утримують шістсот голів овець. З їхнього молока і виготовляють різні сорти сиру, як-от Пекоріно стаджонато, рікотта солодка та солона, качотта і навіть моцарелла. Зазвичай господарі збувають сир закладам харчування. Також його можна придбати в крамниці, що поруч із сироварнею. Особливість цього підприємства в тому, що тут використовують лише натуральну сировину і не додають жодних консервантів.
– Робота на сироварні не з легких, – розповідає наша землячка. – Окрім мене, працює ще один старший сировар. Варимо сир три дні у тиждень. Щодня переробляємо триста літрів молока, з якого виготовляємо 14-15 голівок сиру по чотири кілограми. Спочатку переливаємо молоко у сироварну ванну, відтак витягуємо згусток і розкладаємо у форми. Далі завантажуємо сироватку. Цей процес досить тривалий. Крім того, наше завдання – не лише зварити сир. Цей продукт – живий організм, його не можна просто покласти на полицю. Сир потребує догляду. Треба постійно пильнувати за температурою та вологістю у камері зберігання, контролювати популяцію сирного кліща.

І хліб пече, і дегустатором буде
Крім виготовлення смачного сиру, Ганна ще й випікає духмяний домашній хліб на заквасці та освоює ще один фах – дегустатора. Це супутня професія сировара. В Україні вона зустрічається рідко, а от в Італії дуже цінується. Після навчання Ганна отримає сертифікат, який дозволить їй брати участь в оцінювання якості сиру.
Нині Ганна живе мрією повернутися в Україну і відкрити власну справу – утримувати невелике господарство і варити сир. Та головне її бажання – принести культуру правильного харчування, щоб рухати вподобання і смаки українців до кращого.
– Знаю, що реалізувати таку ідею непросто, – каже жінка. – Мої знайомі, які започаткували справу сироваріння в Україні, розповідають, що для того їм довелося “пройти сім кіл бюрократії”. Але я – оптиміст. Мені дуже хочеться реалізувати свої бажання в Україні. Я мрію прославити рідне місто. Тож надіюся, що вже скоро ми з рідними повернемося додому і м’яку моцареллу та ніжну рікотту, які вже давно є візитівкою Італії, можна буде спробувати і в Чорткові.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА