Туринська плащаниця в Копичинцях

Протягом 5-7 квітня в Копичинцях, у костелі Успення Діви Марії буде знаходитись одна з копій Туринської плащаниці, повідомляє сайт Копичинців. Протягом цих днів відбудеться чимало заходів, відправ.Також у ці дні храм буде доступний 24 год/добу для молитви, проводитиметься свята сповідь, а у середу з 16.00 по 20.00 будуть сповідати декілька священиків. Більш детальний розклад відправ у ці дні дивіться далі.

Історія плащаниці
“Протягом перших декількох сторіч християнської ери не було жодних відомостей про існування якої-небудь плащаниці”. У 544 році н. е. в місті Едесса (територія сучасної Туреччини) з’явилося полотно з відбитком, який, начебто, не був плодом рук людських. Казали, нібито зображення представляло обличчя Ісуса. У 944 році н. е. стверджували, ніби те полотно було в Константинополі. А проте, більшість істориків не думають, що то був той самий предмет, відомий сьогодні як Туринська плащаниця.

Перші точні письмові згадки про Туринську плащаницю датуються XIV століттям, коли Ґефрò де Шарнì (Geoffroy de Charny), шляхетний лицар і чоловік віри, помістив Полотно у заснованій ним церкві у 1353 році в своїй феодальній власності Лірì у Франції. У першій половині XV ст., в зв’язку зі щораз більшим розпалом Сторічної війни, Маргарита де Шарнì (Marguerite de Charny) забрала Плащаницю з церкви у Лірì (1418) і взяла її з собою у скитання по Європі. Як результат свого блукання у пошуках спокою, знайшла пристановище у герцогів Савойї. Саме тоді (1453) Плащаниця опинилася у Савойї. Починаючи з 1471 року, Амадей ІХ, син Людовика, почав прикрашати та розбудовувати каплицю замку в Шамберì, столиці герцогства, передбачаючи майбутнє розташування Плащаниці саме там.

4 грудня 1532 пожежа зруйнувала Святу каплицю (Sainte-Chapelle du Saint-Suaire) і частково пошкодила саму Плащаницю, яка була відреставрована місцевими Монахинями Кларисами у 1534.

Еммануїл Філіберт перевіз Плащаницю остаточно до Турину, що належав тоді саме до Савойї, у 1578 році. 14 вересня Святе Полотно зустрічало ціле місто у атмосфері великого торжества. З того часу воно залишається в північно-італійському місті Турин.

Плащаницю святково виставляють на почитання та моління вірних. Такі виставлення розпочалися тим же 1578 роком, коли вона вперше була вийнята з футляру для її почитання Архиєпископом Мілану святим Карлом Борромео.

Плащаницю вставляли на почитання вірних у 1898, 1931, 1933, 1969, 1973, 1978, 1998, 2000 роках, які були присвячені певним визначним ювілеям та святкуванням Церкви.

Сучасне зберігання плащаниці
Протягом 1992-96 років Плащаницю було піддано особливому вивченню та дослідженню міжнародній науковій комісії, яка мала особливе завдання вивчити, за допомогою новітніх технологій, той метод її зберігання, який допоможе якнайкраще зберегти Полотно і, звичайно ж, свідчення віри християн. На даний момент Плащаниця зберігається під постійним і надійним комп’ютерним контролем тиску, температури і вологості, у розгорненому вигляді в коробці з прозорого броньованого скла вагою 1100 кг. наповненій інертним газом та схованій від прямого сонячного проміння. Плащаниця має своє постійне розташування у лівій каплиці Туринської катедри, але є закритою для відвідувачів і прочан.

Погребальний покров Ісуса?
Згодом, 1988 року, тодішній Туринський архієпископ Анастасій Беллестреро передав Туринську плащаницю фахівцям для визначення її віку за допомогою радіовуглецевого аналізу. Дослідження, проведені трьома авторитетними лабораторіями у Швейцарії, Англії та США, показали: плащаниця виготовлена в період середньовіччя, тобто набагато пізніше смерті Христа. На заперечення цих досліджень наукова організація AMSTAR (The American Shroud of Turin Association for Research) у 2005 році ствердила, що радіовуглецевий аналіз не міг показати нічого іншого, адже фрагмент, що досліджувався, містив латки, накладені пізніше на Полотно у зв’язку з пропаленням внаслідок пожежі, і сам науковий метод може містити хиби через саму пожежу, що вплинула на структуру і порушує точність аналізу.
Також різні недостовірні переклади Євангелії вводять в оману людей, бо перекладають оригінальний грецький текст словом “покрівці” (в нашому розмовному: бинти, пов’язки) і “хустка”, які бачить апостол Петро у порожньому гробі Христа. Таким чином не говориться зовсім нічого про плащаницю.

Звернімося до перекладу Traduction oecumenique de la Bible Французького біблійного товариства, яке пояснює різницю інтерпретування. Саме слово, перекладене на українську “покрівці”, в оригінальному тексті (Ів. 20,5) є οθονια і має подвійне значення: як вузькі полотна (“бинти”), так і суцільну льняну тканину досить вишукану у коштовну.

24 травня 1998 року, коли плащаниця була виставлена для почитання, папа Іван Павло II назвав зображення на ній “відбитком, який залишило закатоване тіло Розп’ятого”.

Науковці сперечаються, але це не шкодит самим християнам бачити на Полотні свідчення любові Бога до людства, що проявилася в особливий спосіб на хресті і у воскресінні Ісуса Христа.

Виставлення Плащаниці 2010
Після 10-ти років Туринська Плащаниця була знову виставлена для її почитання та молитви вірних з 10 квітня до 23 травня 2010 року. Цього разу вперше можна було побачити саме автентичне Полотно після його реставрації у 2002 році. Під час цього періоду Папа Венедикт XVI особисто відвідап Турин, щоб поклонитися Святому Полотну, яке свідчить про великий дар любові Бога до людства через жертву Сина Божого на хресті. Папа відслужив Святу Літургію 2 травня 2010 року на площі Св. Карла та зустрівся з молоддю у храмі Святого Лика Христового в Турині.