На межі Івано-Франківщини і Тернопільщини вперше виявили незвичних собак: що про них відомо

На межі Івано-Франківської та Тернопільської області цього року вперше зафіксували єнотоподібних собак, які походять зі Східної Азії, але уже тут акліматизувались і створюють загрозу для місцевої фауни.
Про це розповів голова Галицького районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Юрій Генза.
«Цього року на межі Івано-Франківського району і Тернопільської області було зафіксовано появу єнотоподібних собак, яких раніше в нас ніколи не було. Це інвазійний вид, який було завезено зі Східної Азії. Він акліматизувався, ставши загрозою для місцевої фауни України», – каже він.
За його словами, залучення мисливців до регулювання чисельності мисливських тварин, зокрема і хижаків, заборонено вже четвертий рік. Тож кількість лисиць, вовків, шакалів значно збільшилась.
«Зокрема вовка, якого раніше не було в наших угіддях, ми спостерігаємо вже другий рік. Минулого року зафіксували вовчицю з виводком п’яти вовчат. Цьогоріч єгер бачив одинака вовка і, звичайно, десь є й вовчиця. Виявити, тим більше вилучити вовків не так просто, бо це дуже розумні і хитрі хижаки. Минулого року нарахували чотирьох шакалів, одного – добули», – повідомив Юрій Генза.
Щодо лисиць, то їх стало уже так багато, що вони заходять на подвір’я до людей.
«З лисицями ситуація не краща, місцеве населення скаржаться постійно на їх появу на вулицях, у дворах. Днями звернулась жіночка з села Кукільники, каже: «Йшла з роботи. На власному подвір’ї, перед хатою сидить лисиця… Що робити?..» . Курей, качок… лисиці забирають майже щодня», – розповідає він.
Довідка
Єнотовидний собака, або єнот уссурійський, попри назву і дещо схоже забарвлення, все ж родич лисиці, а не єнота-полоскуна. Ця тварина належить до родини псових, (триба – лисицеві), тоді як єноти-полоскуни – до ракунових. Як і лисиці, єнотовидні собаки є одними з найбільших переносників сказу. Самка за сезон може привести до 16 цуценят, тому ці тварини швидко розмножуються.
В Україні єнотоподібні собаки зустрічались в основному на Київщині, Черкащині та у зоні відчуження.