Подружжя Безкоровайних відкрило першу на Тернопільщині сімейну ферму

У селі Токи Підволочиського району подружжя Василя та Наталі Безкоровайних відкрили першу на Тернопільщині сімейну ферму «Молочний двір», у якій утримують 12 корів.

Займатися тваринництвом для Безкоровайних не є чимось новим і незвичним. Адже обоє народилися в селі і з дитинства допомагали батькам господарювати. Коли одружилися, вирішили й собі спробувати цього хліба. Самостійне плавання розпочали з однієї корівки. З кожним роком їхнє стадо поповнювалося новою чорно-рябою годувальницею.
Дотепер, поки офіційно не зареєстрували сімейну ферму, Безкоровайні утримували сім корів. Влітку на сімейній раді молоді господарі вирішили збільшити поголів’я удвічі. Та щоб господарка стала одночасно прибутковішою, а трудові затрати зменшилися, подружжя долучилося до проекту сімейних молочних ферм, який у Західному регіоні реалізують компанія «УкрМілкІнвест» та кластер «Натуральне молоко». За їхнього сприяння родина переобладнала стайню і створила там усі умови для утримання корів. Подбали господарі про стійло для тварин – тепер вони стоять на гумових килимках. Свіже повітря у приміщенні і відсутність вологості забезпечили вентилятором. Над кормовими столами встановили освітлення. Потурбувалися і про питво для своїх підопічних. Раніше доводилося воду у відрах носити, тепер цих незручностей позбавилися завдяки поїлкам. Має «Молочний двір» у своєму розпорядженні і міні-лабораторію та холодильник.
Переваги від створення ферми особливо відчула господиня, на якій лежало головне навантаження в доїнні корів. Ще місяць тому Наталя робила це вручну, а нині – за допомогою доїльного апарату.
Василь Безкоровайний запрошує до корівника познайомитися зі своїми вихованками. Одразу видно доброго господаря: все тут до ладу, корівки вгодовані та охайні. За належний догляд віддячуються своїм піклувальникам парним молоком. Господарі задоволені і надоями, і платою за них. У перспективі ферму планують розширити до 15 корів. Для Василя і Наталі – це під силу. Бо ж, крім того, працьовите подружжя обробляє ще й 17 гектарів землі. І це великий плюс, адже на власній кормовій базі легше прогодувати тварин. З технікою теж нема проблем. У власності родини є і трактор, і комбайн.
У розмові помічаю, скільки оптимізму випромінює цей молодий чоловік. Хоча розумію, наскільки це важка праця. Без свят і вихідних. Від світанку до ночі. Щодня доводиться прокидатися о пів на шосту і поратися по господарстві до півночі. У теплу пору року корів слід ще й вигнати на пасовище, а самим їхати у поле збирати врожай і заготовляти корми. Ввечері знову до корівника: прибрати, нагодувати корівок, видоїти їх. І цю всю роботу Василь та Наталя виконують самі. Хіба що на допомогу приходять доньки: п’ятикласниця Мар’яна і дев’ятикласниця Сніжана.
– Цю справу треба просто любити, – без пафосу і з притаманною сільською простотою каже Василь. – Всі ж за кордон не поїдемо?! Хоч я також спробував заробітчанського хліба. Працював у Польщі, Чехії. Але вдома – то є вдома. Та й у місті всім роботи не вистачить. Комусь і в селі працювати треба. Тут ти сам собі господар. На своїй землі.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА

Газета “Сільський господар плюс”