Школа на Бучаччині носитиме імена двох Героїв Небесної Сотні

Загиблі на революційному Майдані Гідності навчалися у цьому навчальному закладі.

Вшанування 4-ї річниці Революції Гідності та присвоєння імен навчальному закладу відбулося 23 листопада. На захід завітали рідні і друзі Героїв, а також народний депутат Микола Люшняк.

– Рішення щодо присвоєння імен було тривалим. Воно розпочалось у березні 2017 року, коли на зборах трудового колективу було запропоновано перейменування школи. Потім відбулось громадське обговорення і вже у вересні 2017 року сесія Зубрецької сільської ради прийняла рішення про перейменування на Зубрецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені Героїв Небесної Сотні Ігоря Костенка та Василя Мойсея, – розповіла директор школи Галина Ковалівська.

Вшанувати пам’ять полеглих краян приїхав і народний депутат з цього округу Микола Люшняк.

– Справді, сьогодні в цій громаді велике свято. Воно сумне, але дещо тут все таки тішить. Наші Герої завдяки цій школі, громаді, не боялися смерті, а віддали своє життя за Україну. Це велика честь. Два молодих юнаки писали історію свого села, країни. Історія твориться людьми, які колись були поряд з нами. Діти, які будуть тут навчатись, завжди з гордістю згадуватимуть Героїв Небесної Сотні, – переконаний Микола Володимирович.

Зі словами вдячності за пам’ять про героїчний вчинок звернувся до учасників заходу і брат Василя Мойсея – отець Роман.

– Мені приємно чути ваші слова, знати, що ви пам’ятаєте про наших Героїв, про мого брата. Хочеться подякувати вам, що ви є і подякувати їм, що вони нас вберегли від смертей більших. Якби вони не віддали свої життя тоді, напевно, війна прийшла би і до нас. Вони нас розбудили, спам’ятали, відродили з попелу, бо українці забули, хто вони, – впевнений духівник.

На Бучаччину приїхав побратим Василя Мойсея, нині очільник Патрульної поліції Рівного – Сергій Марчук. Саме він намагався врятувати Василя, витягнув його з бою, коли у хлопця потрапила куля.

– Я впевнений на 100%, що наше майбутнє сидить у цьому залі за плечима дорослих. Серед нас сидять майбутні інженери, актори, вчителі і ще багато хто, але не дай Боже більше ніколи – герої посмертно. Цінуйте назву вашої школи, цінуйте те, з якими людьми ви були поруч, тому що мені було за честь бути з ними, – зазначив Сергій Марчук.