Чи врятує Джаред Кушнер синагогу в Підгайцях?

Синагога до обвалу.

Два місяці тому багато українських ЗМІ повідомили про те, що в ході проливних дощів обвалилася одна з опор оборонної синагоги XVI століття в Підгайцях Тернопільської області. Через кілька днів про подію забули, що, втім, не дивно – в Україні сотні пам’ятників архітектури знаходяться в аварійному стані, з них відновлюються одиниці.

Перша згадка про єврейську громаду в Підгайцях відноситься до 1552 року – іудеї селилися на півдні від площі Ринок і платили податок в розмірі 20 злотих. Костел, церква і синагога з’явились в місті приблизно в один і той же час і, крім сакральної, носили оборонну функцію. Підгайці в той час – класичне середньовічне «місто-фортеця», звідси і аскетична архітектура синагоги, яка захищала південну ділянку центру міста. Хоча масштаби будівлі свідчать про спроможність громади.

XVIІ століття стало для місцевих євреїв часом випробувань – повстання Хмельницького, набіги татар і турків, польсько-козацькі війни … Проте вже до початку XVIII століття іудеї становили більшість містян, а з занепадом вірменської громади займають ключові позиції в сфері торгівлі. У 1765 році в Підгайцях проживало 1 079 євреїв, в основному, прихильників різних хасидських дворів – поруч з Великою синагогою стояли молитовні будинки чортківських та белзських хасидів.           

У 1788 році з 33 магазинів на площі Ринок 21 належав євреям, в 1824-му таких магазинів було вже 24. У 1820 році Підгайці отримали право на проведення 11 ярмарків щорічно, хоча частина євреїв в цей час перебралися в більш великі торгові центри.     

Такою синагога була колись.

      

У другій половині XIX століття громада знову зміцнюється, на перших виборах до міської ради в 1874 році євреї отримали 18 мандатів з 30. У 1889 році заступником бургомістра обраний Ісидор Лілієнфе́льд. Після пожежі в тому ж році, що знищила три чверті міста, французький меценат-єврей барон Прій зробив щедру пожертву на користь постраждалих незалежно від національності.             

Під кінець століття євреї складали 2/3 населення міста, тут виникають відділення численних єврейських організацій і партій, відкриваються світські і релігійні школи.           

До початку Першої світової в Підгайцях налічувалося 3 754 євреї. 200 будинків зруйновано в ході російської окупації і військових дій, Підгайці не раз опинялися на лінії фронту.           

Восени 1918-го в місті ненадовго встановлюється влада ЗУНР, яка купує в Відні друкарські верстати і передає їх власнику друкарні – єврею Вайнлесу, чиє обладнання російські війська знищили під час відступу в 1917-му. На знак подяки Вайнлес безкоштовно виконує замовлення українських організацій.        

У центрі містечка.

Втім, ЗУНР незабаром замінили більшовики, а потім поляки – до початку Другої світової Підгайці були в складі Другої Речі Посполитої. Це час політичної та соціальної активності громади – відкривається Єврейський кооперативний банк, створюється футбольний клуб «Маккабі», у Великій синагозі відзначаються не тільки свята, але і сіоністські пам’ятні дати, на зразок річниці Декларації Бальфура.           

Станом на 1939 рік у цьому повітовому центрі Тернопільського воєводства проживали 3200 євреїв – трохи більше половини населення. Війна прийшла в Підгайці з передовими частинами вермахту 4 липня 1941-го. В першу військову зиму багато євреїв померли від голоду і тифу, в Йом Кіпур 1942 року біля тисячі осіб депортували в Белжець, через місяць вивезли ще 1200 нещасних, решта були знищені в ході трьох масових розстрілів. Після звільнення в липні 1944-го в Підгайці повернулися 50 євреїв, та й ті незабаром покинули свої будинки.           

Так що сьогодні про єврейську історію міста нагадує хіба що цвинтар та синагога. Кладовище, на місці якого передбачалося побудувати універмаг, врятував Моше Хабер, дружина і п’ятеро дітей якого загинули під час Голокосту. Найстаріше зі збережених надгробків датується 1647 роком, найновіше – 1952-му, всього тут залишилося 1350 мацев.        

На єврейському кладовищі.

Синагозі, розташованій в двохстах метрах від кладовища, пощастило менше. До недавнього часу можна було помилуватися нішею, декорованою бароковим кам’яним різьбленням і прикрашанею вхід плитою з написом: «Це врата Господні, праведники в них увійдуть» (Теілім 118: 20). Але говорити про ці артефакти можна лише в минулому часі – вони вкрадені.           

Будівля десятиліттями була закинутою і перебувала в аварійному стані, хоча в останні роки ентузіасти намагалися вести консерваційно-відновлювальні роботи. Все-таки мова про найстарішу будову міста і пам’ятки архітектури національного значення. Можливо, ще рік-другий, і синагога набула б більш-менш пристойного вигляду, але стихія розсудила інакше. Єврейської громади в місті немає, муніципальній владі навряд чи під силу профінансувати масштабну реконструкцію, залишається надія лише на … Джареда Кушнера. Не дивуйтеся, ще кілька років тому стало відомо, що прадід Джареда по материнській лінії – родом з Підгайців. У 1990-і мама майбутнього зятя президента США приїжджала в Україну, розшукуючи могили предків. Невідомо, наскільки сильний у пана Кушнера сентимент до історії «української» гілки своєї сім’ї, але допомога мільярдера в даному випадку могла б врятувати одну з найбільш старих оборонних синагог в Україні.

Олександр Файнштейн, спеціально для «Хадашот».

Матеріал із російської перекладено редакцією сайту “Погляд”.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *