Суд залишив без змін вирок наркоторговцям, у яких було вилучено понад 47 кг наркотичних засобів і зброю

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скаргизахисників обвинувачених Олексія П. та Станіслава І. на вирок Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року.

        Як встановлено судом першої інстанції, у 2020 році раніше неодноразово судимий Олексій П. разом зі своїм пасинком Станіславом І. заради особистого збагачення вирішили незаконно виготовляти, зберігати за місцем проживання у с. Лисичинці Тернопільського району та збувати особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

        Реалізуючи свій злочинний умисел, із кінця червня до перших чисел листопада 2021 року обвинувачені збули чотирьом мешканцям м. Тернопіль небезпечний наркотичний засіб – канабіс, за отримували кошти.

        Крім того, у травні 2020 року 45-річний Олексій П. через мережу Інтернет замовив обладнання, прекурсори та інші хімічні інгредієнти, необхідні для виготовлення психотропних речовин. Отримавши все необхідне, він удома обладнав лабораторію для незаконного виготовлення психотропної речовини – амфетаміну.

        3 листопада 2021 року неподалік с. Черніхівці Тернопільського району працівники поліції зупинили автомобіль “Део Ланос”, в якому перебували вітчим із пасинком. Під час санкціонованого обшуку в автотранспортному засобі правоохоронці виявили та вилучили 36 пакетиків канабісу загальною вагою 1 770, 396 гр та один пакетик із амфетаміном масою 3, 5640 гр. Олексій П. і Станіслав І. визнали, що небезпечні наркотичні речовини перевозили з метою збуту. Також було виявлено та вилучено перероблений під вогнепальну зброю сигнальний пістолет калібру 9 мм, який Олексій П. придбав за невстановлених слідством обставин і зберігав без передбаченого законом дозволу в автомобілі “Део Ланос”.

        Крім того, правоохоронці провели санкціонований обшук будинку, де проживали обвинувачені, де вилучили 39 346, 201 гр канабісу і 3, 454 112 гр порошку амфетаміну, що вони зберігали з метою збуту.

        Вироком Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року раніше неодноразово судимого Олексія П. визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно), ч.3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах), ч. 1 ст. 311 КК України (незаконне придбання, зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини), ч. 1 ст. 313 КК України (незаконне придбання та зберігання обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин), ч. 1 ст. 317 КК України (організація та утримання місць для незаконного виготовлення психотропних речовин), ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу). Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна.

        Його пасинка 20-річного Станіслава І. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК України. Та суд визнав за можливе застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити більш м’яке покарання, ніж це передбачено законом. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначив покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців із конфіскацією майна.

    До відома: санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна;

    – за ч. 3 ст. 307 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна;

    – за ч. 1 ст. 311 КК України покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до3-ох років;

    – за ч. 1 ст 313 КК України – покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від 3-ох до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3-ох років;

    – за ч. 1 ст. 317 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 5 років;

    – за ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

        Не погодившись із призначеними покараннями, сторона захисту подала апеляційні скарги. При цьому захисник Олексія П. уважав, що районний суд не врахував, що його підзахисний хворий на гепатит “С” і гіпертонічну хворобу 1- 2 ступеня та перебував на обліку у лікарів. Також наголосив, що Олексій П. сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся та усвідомив скоєне, тому просив змінити вирок суду першої інстанції й призначити за найважчою статтею обвинувачення – за ч. 3 ст. 307 КК України – покарання, пов’язане з позбавленням волі, але застосувати ст. 69 КК України.

        Захисник Станіслава І. вказав, що хоча при визначення його підзахисному покарання місцевий суд застосував ст. 69 КК України та обрав покарання у виді обмеження волі з конфіскацією майна, однак не мотивував неможливість застосувати положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням і встановленням іспитового строку.

        У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, ретельно перевіривши та детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване і вмотивоване рішенні й підстав для його зміни немає.

        Так, колегія суддів визнала необґрунтованими доводи обвинуваченого Олексія П. та його захисника застосувати ст. 69 КК України, оскільки всі наявні пом’якшуючі обставини врахував районний суд івизначив основний вид покарання не у максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення, а наближеному до мінімального.

        Доводи захисника, що в його підзахисного діагностовано хронічні хвороби, й він перебував на диспансерному обліку не є достатніми мотивами для застосування до покарання, призначеного йому за ч. 3 ст. 307 КК України, положень ст. 69 КК України. Поскільки до визначальних елементів вирішення питання про вид і розмір покарання належали факти:

        – що, відповідно до ст. 12 КК України, Олексій П. вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення;

        – обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і, маючи не зняті та непогашені судимості, знову вчинив нові умисні злочини.

        Щодо покарання, обраного Станіславу І., то місцевий суд врахував його молодий вік і те, що він раніше не судимий; позитивно характеризувався за місцем роботи; повністю визнав вину та критично поставився до вчиненого. А також пом’якшуючі обставини: активну громадянську позицію в умовах війни, а саме нічні патрулювання м. Тернопіль, безкоштовно ремонтував волонтерам автотранспорт для перевезення гуманітарних вантажів до місць бойових дій. Крім того, на потреби Збройних Сил України перерахував 340 тис. 500 грн застави; а також відсутність обставин, що обтяжували покарання.

        Колегія суддів погодилась, що наведені обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчинених Станіславом І. кримінальних правопорушень і що виправлення юнака можливе без ізоляції від суспільства в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. При обранні покарання районний суд застосував до нього ст. 69 КК України і обрав більш м’який вид основного покарання, не зазначений у санкціях статей обвинувачення, а саме – у виді обмеження волі.

        Разом із тим, доводи захисника Станіслава І. відносно можливість застосувати до нього положень ст. 75 КК України колегія суддів визнала непереконливими. Оскільки обвинувачений скоїв тяжке і особливо тяжке кримінальні правопорушення, що полягало у неодноразових епізодах незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб у великих та особливо великих розмірах. Тому колегія суддів виснувала, що призначене районним судом Станіславу І. покарання повністю відповідало ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі винного і було достатнім та необхідним для його виправлення й запобігання вчиненню нових злочинів.

        Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги захисників обвинувачених Олексія П. та Станіслава І. залишила без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року – без зміни.