Читаймо та розказуймо казки!

Дорогії мої хорошії, шановне високоповажне паньство, вельми заклопотане добродійство, словом, як казав один світлий чоловік «дорогі друзі, шановні вороги» (хоча, це я вже переграю, бо ворогів у мене немає), отже, дорогі друзі!

Пробачте (вкотре), що якийсь-там Звір наважився зазіхнути на Вашу увагу і знову набридає Вам зі своїми пропозиціями, на цей раз ще й такими легковажними – якимось там читанням і розказуванням казочок. От ме…ні вже і чується з-поза іншого боку монітору: «Ні, ну Ви тільки подивіться!», «Ну що він собі думає?», «Та ким він себе вважає?», «Теж мені, Рудий Панько, чи Лірник Сашко, знайшовся! Так ті ж, то оповідачі від Бога, а цей, тільки і робить що гуляє»! Ваша правда, панове, але то зовсім не я збираюся мучити Вас своїми оповідками, а просто ділюся з Вами порівняно легким рецептом, щастя, чи хорошого настрою!

Ідея дуже проста – дітям любого віку, а не забуваймо, що ми всі діти поки не помремо, щоб бути щасливими дуже корисно слухати казочки, а старшеньким можна і саменьким читати. Всі про це знають, от тільки, ми чомусь дуже швидко про це забуваємо, щойно навчимось читати, а особливо ж, щойно влипнувши у телевізор, підключивши інтернет та влізши у ФБ, ЖЖ, на сайти новин, чи на форуми… От я і пропоную замість (або хоча б, після) ТБ, новин, форумів та іншого повільного щоденного себегубства в мережі, чи «ящику» – читати казочки…

Головне почати, багато і не треба, вистачить одної на день!

Скажете, самому собі читати казочку скучно, я б не сказав, проте, спробуйте прочитати коханій, друзям, сусідам, дітям, батькам, Ви і не уявляєте скільки людей мріє, що б їм хтось прочитав казочку на ніч! Не вірите? Ну про діток у сиротинцях, притулках, лікарнях, про тих чиї батьки занадто заклопотані собою і своїми пристрастями я промовчу, це і так зрозуміло, а ще ж є спраглі миру і спокою, зневірені і занадто перейняті тим, що вони не можуть змінити, є наші ближні, яких (особливо перед сном) бентежать тяжкі думи, одним словом, ті, що про них писав Поет: «самотній друже мов у ночі пояс, ти в таємничість світу оповитий…», або «розкрита книжка, лямпа, блудні нетлі, ляга на серце ржа думок»…

Що саме читати? Ну, це вже зовсім просто! Йдете до найближчої книгарні, чи бібліотеки і купуєте, чи позичаєте одну (на один вечір досить) книжку казок, а чи це будуть українські народні казки (про Котигорошка, Кирила Кожум’яку, Мудру дівчину, Сірка, Вовка та лисицю, Яйце-райце…), чи казки народів світу (про Попелюшку, Русалоньку…), чи авторські (про зайчиків, чеберяйчиків (я знаю двох таких Гоплю і Піплю), Морквуса великого, Дибайлів, Чакалку, Вуйка Йойя…) то вже на Ваш смак і розсуд, а далі, хто-зна, може коли і власні почнете вигадувати. Особисто я вважаю, що казок поганих не буває (чого не скажеш про телепрограми, новини, блоги, сайти ітп.)!

Як читати? Та дуже просто – в голос, “в живу”! Тут Вам телефон, скайп і ваша щирість та винахідливість у поміч, головне бажання!

Насамкінець, з мого боку, було б нещиро закликати Вас до чогось, що я сам не роблю, так ось, я Вам скажу, що вже котрий місяць, ми читаємо на ніч казочки (не вірите, подивіться як мало я дописував цим часом у ФБ) і знаєте, давно я не був таким щасливим і усім Вам того ж бажаю!

Ну що, переконав? Спробуєте читати, чи розказувати казочки?

До-о-о-обре!)))

Ну то пробуйте!