Тернопіль – місто, де живе серце

Міста-гіганти, міста-відпочинку, міста росту та кар’єри…

Скільки їх є на світі? Сотні… мільйони…

Але є одне місто, де живе серце – те, де живеш сам…

Признаватися в любові до рідного міста, місця, де живеш, не важко, коли та любов існує в серці. Колись в юності, проживаючи в селі і зрідка навідуючись в Тернопіль, не думала, що взагалі зможу жити в місті, через надмірний рух, загазованість, багатолюдність. Навіть подумати не могла, що колись не буду уявляти себе без цього куточка на землі, в Україні, де так затишно і тепло. Адже де ще є таке місце, в якому ти відчуваєш себе рідною і близькою, по-домашньому захищеною? Де ще люди, що йдуть на зустріч, завжди привітно усміхаються, вітаються, зупиняються, щоб потеревенити кілька хвилин?

Своє місто, якимось дивним чином, завжди підтримає та заспокоїть, порадіє за успіхи, зігріє у найхолодніший день. Варто лише пройтися набережною його найкращої родзинки – ставу, який милує око жителів просто посеред міста. Скільки можна побачити там матерів з дітьми, дітей, підлітків, молодих людей, закоханих пар, літніх людей, які приходять до нього, щоб відпочити душею. Мабуть їх серце теж тут живе. Розкинуті поряд, так звані, Єлисейські поля та сходи з водопадним каскадом, що дають відчуття перебування в Європі. Ошатні вулички та парки завжди дихають спокоєм та миром – стільки в них доброї казки. Нехай часом давньої але такої рідної. Місто, в якому живе його ангел-охоронець, адже як без нього у місці, де стільки церков, що проїжджаючи вулицями раз у раз осяюєш себе хрестом біля кожної, не може не приваблювати.

Дуже часто від гостей міста чути, що Тернопіль справді місто для життя з коханими, рідними, дітьми. Сюди їм хочеться приїжджати щоразу. А нам приймати гостей.

Люблю тебе, рідний мій Тернополе!

Ірина Мацко