Як тернополяни в Молдову їздили: фестиваль “Арт-Лабіринт”

Минулих вихідних тернопільсько-львівсько-чернівецький культурний десант – музичні гурти “Неймлес”, “Тік ту” (Тернопіль), “Оленки” (Львів), “Олово” (Чернівці) – опинився в Молдові, у межах ІХ фестивалю культури, мистецтва та екологічної свідомості “Арт-Лабіринт”. У зв’язку з “халявною” пропозицією, участь у мандрівці в Молдову з нашими митцями взяла кореспондент “Погляду” Ірина Юрко.

А little bit про фестиваль

Власне, хочу підкреслити, в чому унікальність цього дійства. Фестиваль “Арт-Лабіринт” виправдав свою концепцію: у відповідну локацію ми потрапили не заввиграшки, а довго і моторошно петляючи вночі кукурудзяними стежками, щоразу збиваючись з вірного шляху. На одній вузькій дорозі зустріли молдовських полісменів, які переслідували авто з місцевими номерами. Копи спробували підказати нам дорогу до пункту призначення, навіть зв’язалися з організаторами за свій рахунок, але свою стежку у цьому лабіринті ми торували самотужки.

“Цей захід не для всіх”, – підкреслюють організатори. – Сюди потрапляють лише “ті”, і випадковість тут виключена”.

Головний учасник фестивальної програми – локація в “дикій” природі, обов’язково туристично невідома територія, яка щорічно змінюється. В інфраструктурі фестивального містечка використано лише природні матеріали, а максимальна відмова від “елементів, які нагадують місто”, живописні краєвиди – суміш, яка робить “Арт-Лабіринт” особливим, власне, заради цього сюди і приїжджають. Кажуть, цьогоріч серед іноземної аудиторії фестивалю було найбільше українців та румунів.

Все, що відбувалося тут, покликане справити на відвідувачів враження незвичності (як мінімум для Молдови), відмежувати від рутинних буднів (особливо містян), позитивний, оптимістичний вплив на особистість, максимальне залучення глядача в арт-процес.

А ще – це безалкогольний, анаркотичний, ахімічний фестиваль. Тут заборонено використовувати побутову хімію, кожна смітинка має своє місце: органіка – в компостній ямі, в окремих мішках – пластик, метал, скло. Цей “девайс” покликаний залучити гостей до спільної справи, аби і природі, і її користувачам було комфортно разом.

Тут комфортно фестивальникам від 1-річного віку до 100 років та їх домашнім улюбленцям. Це навіть, великою мірою, сімейний фестиваль.

Приємно здивував факт, що тут “працюють” майстер-класи, перфоманси, навіть коли їх теми вперше відомі прихожанам. Люди активно входять у мистецький процес, слухають, повторюють, що головне – рефлексують. Приміром, театр з України (м. Дніпро, до декомунізації – Дніпропетровськ) привіз на “Арт-Лабірин” виставу-взаємодію: люди розповідали свої історії, а актори, не змовляючись, відтворювали звукову “картинку” в режимі тут-і-зараз. Серед інших майстер-класів: виготовлення флейти, навички роботи з віялами для фаєр-шоу, метання ножів, медитації, лекції про сни, особливості жіночої практики йоги, гра на афро-бразильських музичних інструментах – це лише дрібненькі частинки всього тла фестивалю.

Вартість входу на фестиваль – 200 гривень. Чекін теж незвичайний – кулон з глини:)

Побут місцевих жителів

Місце проведення фестивалю – узбережжя річки Кушмірка, неподалік с. Леліна Шолданешського району, на відстані 130 км від столиці Молдови – м. Кишинів. Місцина нагадує макроТернопільщину: такі ж “якісні” дороги, закомплексовані магазини, і ландшафт типовий для наших країв. Але тут спокійніші і розслабленіші люди, які прохолоджуються на своїх скромних і симпатичних ґаночках. Дуже залайкалися сільські будиночки с. Леліна (так: щоразу здається, от-от зустрінеш Леніна в вказівній позі), тут теж багато порожніх хаток. Ландшафт – а ля Заліщики, важко почуватися закордоном з такими схожими на наші природними декораціями. Та й чого мало бути інакше – Дністер і тут Дністер.

Місцеві селяни займаються здебільшого сільським господарством: вирощують домашню птицю, тримають худобу, працюють на виноградниках і в яблучних садах. Молодь виїжджає з сіл у міста “для кращої долі”.

Гроші в них схожі на радянські купончики, подекуди в обмінниках молдавський лей дорожчий за гривню, але можна обміняти і 1:1. Ціни наприклад: 1,5 літри доброго домашнього вина за 20 грн.

Ромів на вулицях мало, навіть в неофіційній ромській столиці – місто Сороки, що на березі Дністра – зустріли їх зовсім мало.

Тернополяни в молдовському “Арт-лабіринті”

І горнятко суб’єктивного враження про участь тернопільських митців на фестивалі в Молдові. Автору цих рядків (до речі, вибагливому в цьому сенсі) було приємно за Україну в обличчі музичних колективів “Tik tu” (з лит. “Тільки ти”, у складі: Наталія Багрій, Роман Божко, Лесик Драчук) та “Nameless” (з англ. “Ті, що втратили імена”, один з перших рок-гуртів на вітчизняній сцені, у складі: Зорян і Світлана Безкоровайні, Роман Божко), які виступили вночі 25 червня. За реакцією авдиторії – висока оцінка творчості тернопільських виконавців – не лише моє суб’єктивне враження. Втім, прикро, що про них так мало знають і належним чином не оцінюють у нас.

*

*

Ірина Юрко.

Фото автора.