За 500 доларів хабара тернопільський чиновник з «білого дому» сплатив понад 600 доларів штрафу

Дивна річ: частина вітчизняних державних службовців просто обожнюють грошові купюри з портретами американських президентів. І варто перед ними покласти декілька таких папірців, як вони швиденько вирішують найскладніші проблеми та готові миттєво знайти вихід із будь-якої ситуації. При тому ще й зарплату отримують у твердій українській гривні.

Більше того, як стає зрозумілим із матеріалів даного кримінального провадження, на Тернопільщині донині буяє-процвітає так зване «телефонне право». Це коли за телефонним дзвінком клерка державної установи можна отримати потрібний дозвіл. Або як у даному випадку, не чекати щонайменше три місяці, а вже за тиждень мати дозвіл на приєднання промислової будівлі до електромереж.

Щоправда, не можна стверджувати, що це була стала схема. Адже правоохоронцям вдалося зафіксувати лише один випадок.

Отож усе почалося, точніше, завершилося 20 січня ц. р. Того дня перед обідом співробітники поліції перед входом до тернопільського «білого дому» затримали заступника начальника відділу департаменту архітектури, містобудування, ЖКГ та енергозбереження обласної держадміністрації, який тільки-но встиг отримати другу частину хабара – 400 доларів США. Згідно з курсом Національного банку України, це становило 11 тис. 261 грн.

Що згубило досить недрібного клерка? Жадібність! Адже за даними пошукової системи ТОДА, на сьогодні вже засуджений Михайло М. (з етичних міркувань ім’я чоловіка змінено) щонайменше 6 років пропрацював на цій посаді, відтак «правила гри» знав чудово. Тим більше, що й спеціалістом був непоганим.

Отже, все почалося з телефонного дзвінка. На початку січня 2021 р. підприємець із Бережан вирішив почати вирощувати шампіньйони. Підшукав і відповідне приміщення. Однак будівля не була підключена до електромереж, і бізнесмен звернувся до Бережанського РЕМу. Переглянувши всі документи, тамтешній працівник пояснив, що насамперед потрібно виготовити технічну документацію, а це займе десь три місяці. І лише потому буде підключено електроенергію. Розгублений підприємець спробував сперечатися, тоді працівник РЕМу порадив звернутися до вищезгаданого департаменту в Тернополі. Мовляв, нехай там вам усе пояснять.

Підприємець так і зробив – зателефонував до спеціаліста з питань енергозбереження відповідного департаменту. Вислухавши його прохання, Михайло М. сказав наступного дня приїхати до нього на прийом зі всіма документами.

І от на Старий новий рік, 13 січня 2021 р., під час особистої зустрічі держчиновник, для годиться швиденько переглянувши папери, пообіцяв допомогти підключити приміщення до електромережі у найкоротший термін, але… за відповідну суму. Скажімо, 500 доларів США.

На підтвердження своїх слів при відвідувачі Михайло М. зателефонував комусь із керівництва ВАТ «Тернопільобленерго» та попросив посприяти якомога швидше підключити до електромережі приміщення у Бережанах та назвав адресу.

«Звісно, все буде оплачено», – недвозначно запевнив держслужбовець співрозмовника.

На тому розмова завершилася. Чиновник заклопотано заглибився в папірці у себе на столі, а підприємець пішов шукати інші папірці – грошові купюри з портретами американських президентів. 

Через день Михайло М. з самого ранку зателефонував своєму протеже та сказав, що він домовився з дирекцією «Тернопільобленерго» та керівництвом Бережанського РЕМ. Утім для «запуску механізму» необхідно передати частину обумовленої суми, скажімо, 100 доларів.

За півтори години чиновник-вимагач і бізнесмен зустрілисяь біля входу до Тернопільської облдержадміністрації, і Михайло М. суворим тоном попередив, що поки не отримає частини грошей, більше спілкуватися не буде.

Загнаний у глухий кут підприємець зітхнув, мовчки поліз за гаманцем і простягнув 100 доларів завдатку. Зауважу: за офіційним курсом НБУ, це перевищувало 2 тис. 805 грн. Клерк миттєво сховав гроші у кишеню і вже значно миролюбніше пояснив, коли і до кого саме йому потрібно піти в Бережанському РЕМі з документами на виготовлення технічної документації. Після цього необхідно буде передати другу частину коштів – 400 доларів США.

Відповідно до отриманих «інструкцій», декілька днів потому чоловік приїхав у Бережанах до  місцевих електромереж, де його чекали посадові особи. Перепитавши, чи «це він від обласної адміністрації, за кого дзвонив та просив працівник ВАТ «Тернопільобленерго»», у підприємця швиденько прийняли документи для підключення виробничого приміщення до електромереж.

Усе відбувалося так динамічно, що мешканець Бережан не встигав слідкувати за подіями. Тому він не встиг здивуватися, коли день потому, 20 січня ц. р., вранці до нього знову зателефонував нечистий на руку чиновник і наказав терміново привезти решту грошей. Підприємець спробував заперечити: мовляв, я ж ще не отримав дозволу, але посадовець обірвав його на пів слові й кинув трубку.  

Як і попереднього разу, вже за півтори години бізнесмен чекав Михайла М. неподалік входу до Тернопільської обласної держадміністрації. Чоловік не звернув уваги на двох громадян, котрі зупинилися за декілька метрів і жваво про щось розмовляли. Нарешті держчиновник з’явився у дверях і, ніби до старого знайомого, посміхнувся підприємцю та попрямував до нього. Саме під час вітання вимагач й отримав другу частину неправомірної вигоди – 400 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України, це перевищило 11 тис. 260 грн.). Перекинувшись декількома словами, прохач пішов собі геть, а от нечистого на руку посадовця одразу затримали співробітники поліції.

За даним фактом (ч.1 ст. 368-3 КК України – пропозиція надати службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах третіх осіб) було порушено кримінальне провадження.

І от днями у Тернопільському міськрайонному суді було проголошено вирок, яким Михайлу М. призначено штраф одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 тис. грн.

Здавалось би, можна поставити крапку. Однак питається: скільки потрібно платити державному чиновнику, щоби він нарешті почав працювати на державу, а не на власну кишеню? По-друге, чому не зробити, як при виготовленні паспортів: якщо документи потрібні якомога швидко і людина готова за це заплатити один тариф, є час чекати – послуга стає значно дешевшою. Прикро за державу і за нас.

Марина Криниця,  Тижневик “Номер один”