На Великдень в Бережанах цвітуть Магнолії білим ніжним затишком, – Алла Соколовська

Алла Соколовська – лектор-екскурсовод Бережанського краєзнавчого музею, а також кореспондент Рекламно – інформаційного видання Береж Інфоє

Я дуже люблю Великдень – за чистоту цього Великого дня, адже місто наче оновлюється, люди об’єднуються у спільних ремонтах під’їздів, навіть якщо ніколи не вітались. Це час, коли у всіх робочий безлад перетворюється у робочий стіл, а листя за вікном стає зеленіше крізь помиті шибки. На Великдень в Бережанах цвітуть Магнолії білим ніжним затишком.
Люблю Великдень за відсутність метушні та родинний спокій. В цей час всі веселі та радісні, красиві та люблячі.
Проте чи то по віку, чи по недозрілості душі попередньо не утримувала піст. Хоча з дитинства мама завжди піднімала тему Воскресіння, і часто досліджувала це питання в Біблії та фільмах. Варто пам’ятати про справжню місію цього свята – спогади.
З традиціями працюю вже місяць – на майстер – класах з писанкарства у Бережанському краєзнавчому музеї. Проте коли заглибилась в історію, начитала – що дарувати дівчині видуте яйце – немов бажати безпліддя, а тріснуте – до бідності. На писанках і злі замовляння робили. Тому до всіх ритуалів варто ставитись не як до розваги, а з добрим серцем.
Моя особиста традиція Великодня – виспатись… дійсно намагаюсь це зробити. Чудовим звичаєм напередодні Великодня вважаємо “спалення скатів”, проте ми палимо символічне багаття, а скати використовуємо для дитячих майданчиків. Наші предки так спалювали гріхи.
У мене дуже маленька родина – я і мама. А кошик завше великий – до достатку… А коли в невістки пішла – то бачу, що тут родина велика, а кошик малий. Тому в церкві освячую одразу два. Свій декоруватиму цьогоріч у відтінках одного кольору, бо люблю великодню яскравість. В ньому буде солодка Паска, писанки, бурячки з хроном (готові), масло, ковбаса та свічечка. Сіль ми не освячуємо, бо коли несем – розсипаєм, а то – до сварки. І зайвого (типу цукерок) ніколи не кладемо. Після церкви завжди кусок пасочки та яєчко відносимо на цвинтар на могилу прабабусі, бо мама все згадує, що Меланія Дмитрівна дуже любила паску істи.
Великдень відбуду у вишиванках – бо дух предків кличе до пам’яті роду.
З дитинства пам’ятаю як мама пекла паски – то я допомагала спеціально щоб мати нагоду красти родзинки.
Всім жителям Тернопілля бажаю врівноваженості, можливості відпочити від тижневих прибирань. Але найголовніше – хочу вам побажати помиритись з тими, на кого тримаєте образу. Наповніть своє серце. наче Великодній кошик: хай паскою в ньому стане добро, а інші чесноти покладіть довкола. І пам’ятайте – на Великдень в церкві вас очікує не лише священник, але й Величний Ісус, що за наші гріхи помер на хресті та Воскрес заради опіки над нами.