Гуртожитське “побуховисько” у Тернополі

Жити у студентському гуртожитку – суцільний кайф. А знаєте чому? А тому що тут можна до падачки набухатися. Хоч студентське життя небагате: не завжди є за що, але головне, що є з ким. Степуха, днюха, іменинни, сесія – привід завжди знайдеться. І як воно у нас в студентському братстві заведено, скидаємся по 5 гривень. І хто має з собою паспорт, той дує в продтовари і бере, як мінімум, по пиву на брата. Не обов’язково особливо відбірного розливу, воно після другої літри і так особливо то й чути. Головне, щоб побільше взяти.

До пива треба чіпсів, але якщо на чіпси нема грошей, паритися не варто. Бо їх там в пачці і так мало. Можна взяти замість чіпсів смажену картоплю. Але, якщо картопля закінчилася, то беремо тушонку. А якщо вже і тушонки нема. Бо вона, наприклад,  вчора разом з картоплею пішла, то тоді до пива можна посмажити яйця. Ну а як і яєць нема; кінець тижня чи тотальна голодовка на днях нападала і ви всі поїли, всяке в житті буває. То і тоді також не варто засмучуватися – піде так. Без закуски, воно і ефекту більше. Хоча стоп, є варіант: сусідці по кімнаті мама вчора передала з дому котлети – витягаємо із холодильника і вуаля – гуляй народ!

Якщо компанія нудна: пиво не подіяло, чи товариші не ті посходилися, то можна включити на компі якийсь фільм і повтикати для розрядки.  Проте, за класикою жанру, вже досить веселі і п’яні студенти, для розвантаження затівають – народну хороводну. Зазвичай, згадують, що де є: про Галю та Івана, про коней, про пожежу….Та так співають, як в тій байці про лебедя, щуку і рака: тягнуть, хто куди може. Головне подавати голос. А якщо хто вже не подає, то значить він напився і впав під стіл. Обережно, не станьте зверху.

Отоді то й  настає, той ключовий момент, коли співаки розуміють, що для розігріву випитого мало і потрібно йти в продтовари за добавкою. Але, так як по Закону,  після десятої вечора «кран» вже перекритий,то, зазвичай «Цап відбувайло», або просто той, хто менше випив, мусить метнутися по гуртожитку пошукати водяри. Може де яка завалялася. Правда, в студентському гуртожитку – це щось з розряду фантастики. Але так як студенти народ оптимістичний, у дива вірять, то думаю, варто спробувати. Якщо є добавка – прекрасно! Свято продовжується.

Ну, а якщо нема….Ну то тут єдиний вихід – йти на дискотеку. Дівчатам простіше: треба просто ретельно заштукатурити фейс – і ти ляля. Ну а хлопцям, хлопцям треба побажати…стійкості,стійкості на ногах. Можна ще випити розсолу з огірків, або кефіру, правда воно мало чим поможе, але нехай того не знають, пють і тішаться.

От , як прийшли на дискотеку, якщо вахтерка, звичайно пропустила, то тоді вже можна щось думати. Тут випити, звісно, трохи дорожче, але так як молода студентська душа хоче свята, то про це ми подумаємо завтра. Коли будемо сидіти з важкою від знань головою і червоними очима на парах. Старші курси, про такі формальності, як завтрашні пари, то вже можуть не і думати, а от молодим, навчання нема що запускати. Чесно, народ.

Отак то, студенти гуляють – гуртожиток гудить. Причому гудить по-різному. Одні  – від щастя, інші – від злості. Одні співають, інші аплодують в душі тоді, коли ті затикаються. Особливо важко переживають свою неучасть у святі сусіди святкуючих. Або скажем так: студенти – палкі поціновувачі гумору і котлет, які із-за якихось поважних причин не попадають на близьку за відстаню до них  імпрезу, мордуються особливо. А деколи яі так є. Ну бо як, не всі ж курс і факультет, не у всіх однакові пари. Тут так: в когось веселощі, а комусь завтра екзамен здавати. В такому випадку терплячості вам, любі зубри.

Чи  якщо в гуртожитку, наприклад,  товсті стіни, чи в кого є звукоізолюючі навушники, то можна ще про щось говорити, а якщо ні – пиши пропало. Не бачити тобі завтра, студенте-страднику, нормальної оцінки, через любих сусідів, як своїх вух. Або чекай, коли вони підуть на дискотеку, або позасинають, або переп’ються…або хоч щось. Бо неможливо то слухати, серце кров’ю обливається, вони собі ржуть як коні, а ти вчиш екзамен. Або сидиш, як задрот і думаєш, ну коли вже нарешті закінчиться те побуховисько…

ХристяМВ