Неохайні офіціанти – візитівка тернопільського VIP-ресторану “Maxim”
Погожий сонячний святковий день. Є нагода зустрітися із друзями та відсвяткувати у веселій компанії. Хочеться чогось особливого, не буденного, тому обираємо не паб чи бар, а ресторан. Звичайно, що в теплу пору року ідеальнішого місця, ніж літня тераса ресторану «Максим» годі знайти – затишок, неймовірний пейзаж, красива музика, і, мабуть, надзвичайно ґречні офіціанти…
Живу стереотипами, що в забігайлівках офіціанти не надто уважні до клієнтів, бо й клієнтів там – як у вулику. А в ресторанах – здмухують пилиночки з відвідувачів, бо потрапляють сюди уже не всі підряд з вулиці.
Поки я охала і ахала від захвату, бо давно хотіла відвідати це місце, та все якось не було доброї нагоди, поки ми зручно розміщалися в красивих та зручних, з неймовірним драпіруванням, кріслах, підійшла і приємна офіціантка прийняти замовлення. Я довго розпитувала про цікавинки тутешнього меню, перелистувала цей каталог страв, потім підняла голову, готова випалити назву салату, і не повірила своїм очам – переді мною стояла Попелюшка. Сучасна усміхнена Попелюшка.
Та ви не подумайте нічого такого. Дівчина не мала втомленого вигляду і не була одягнена в середньовічну бідненьку сукню. Ні. Вона була, як і більшість офіціантів Тернополя – приємна, ввічлива, спокійна, уважна, в охайній уніформі. Її видавали лише руки… Нігті дівчини були такими, наче вона щойно повернулася з городу, де викопувала картоплю з сестрами та мачухою на безмежних гектарах батькового поля, а потім нашвидкуруч по чорнозему на пальцях нанесла ще й два шари лаку.
Направду, бачити це посеред абсолютної розкоші, величних колон тераси, доземних важких скатертин із золотавими візерунками… Бачити це поруч із загорілими та доглянутими, модними дівчатами, які прийшли посьорбати соку, покурити кальян та обговорити нові покупки… Чи поруч із групкою самовпевнених арабів, які вгощають тут п’янкими коктейлями юних місцевих красунь… Було не те, що дивно, незвично і дико, а просто шокуюче. Жодного разу за все своє життя, в жодному відпочинковому, розважальному чи іншому закладі харчування, я не бачила нічого подібного. Як і в інших місцях, де розуміють, що робота з людьми, перш за все, передбачає охайність.
Ви б дозволили медсестрі, котра щойно мила підлогу і лише обтерла руки об халат, зробити вам укол? А стоматологу, який перечистив відро грибів і лише вологою серветкою протер пальці, ви б відкрили рота? А з рук Попелюшки, котра півночі перебирала горох і квасолю, ще півночі «драяла» баняки, а надранок ще й полола квітник, ви б прийняли казкове райське яблучко?
Звичайно ж, першим бажанням було просто зробити зауваження в книзі відгуків цього розрекламованого як віп-заклад, ресторану. Але, можливо власники звільнили би дівчину за такий неохайний вигляд, а мені б цього не хотілося. Адже, судячи з сучасних фільмів, Попелюшка, як ніхто інший, потребує цієї роботи, аби утримувати сім’ю, чи оплачувати собі навчання. Тому книга скарг цього недешевого, елітного закладу, що пустив коріння у величний тернопільський замок, обліпивши його з усіх сторін, залишилася без мого авторського блогу та автографа. І без реклами цього місця моєю балуваною персоною друзям, знайомим, та зірковим гостям Тернополя.
Хоча пейзаж і дійсно красивий.
Але є чесна альтернатива. Точнісінько такий же вид відкривається і з літнього майданчика якогось бару під готелем Тернопіль, що на самісінькому вершечку сходів «Гронського». Так, там нема розкішних крісел, а лише лавки. Так, там офіціанти не в чорно-білому строї, а лише з фартушком. Так, ціни там вп’ятеро нижчі, а туалету, здається, взагалі немає. Але, принаймні, вас ніхто і не дурить, що це віп-заклад і що вас обслуговуватимуть «як в кращих домах Парижа».
ЛюПка Вовк, новини Тернополя “Погляд”
ну що сказати – як завжди, емоційно, але чітко, влучно і без зайвих еківоків, молодчинка:)))
Для тТ і лЮпКИ: От через таких як вИ, ні про що не думаючих (тільки про власне пУЗО), буцімто “аРИСТОКРАТІВ”, що тільки в другому поколінні повишпортували гній під нігтями, бідні сільські українські дівчата залишаються без роботи. А потім… Потім мусять їхати доглядати довгожителів по італіях в пошуках кусня хліба (а може, не дай Боже, у якусь Туреччину, Роксолянами в бордель – ні, тільки не це !!!). ГАНЬБА недовченим пИСАКАМ! Чекаю вибачень… Хоча здатна на це лише справжня Тернопільська Інтелігенція, а не ….
а до чого тут дівчина? Заклад позиціює себе як віп + високі ціни = має бути все ідеально. а в результаті – тільки пафос
пане Богдане, чому через таких як я бідні українські дівчата залишаються без роботи? Аргументуйте своє звинувачення. Бо за що ж я маю вибачатися, якшо звинувачення якесь дивне і не конкретне. В чому моя вина? Імені офіціанта я не вказувала. Дати візиту – також. В чому проблема?
Так, я народилася в сім’ї інтелігентів. Ще у 8-му класі, за СССРу, коли нас в школі навчали писати автобіографію, мені казали, що маю писати “народилася в сім’ї радянських інтелігентів”. Але мова не про те. Неохайні нігті – це одне. А нігті з болотом – це зовсім інше. І в закладі харчування останнього бути апріорі не може. Особливо у ресторані.
як на мене,то вибачитись перед автором статті маєте Ви!Нормальним явищем є те,що людина маю потребу в їжі. У Вас такої потреби нема? Зовсім інше питання,хто і де це робить:) Я більш ніж впевнена,що Ви також заходите з друзями до таких закладів.
До чого тут бідні сільські дівчата??? Ресторанний бізнес та сервіс має свої критерії,яких потрібно дотримуватись:назвався грибом – залізай в кошик! Сервіс та хороше обслуговування – це прямий обов”язок ресторану. І нічого поганого в тому,що пані Люба звернула на це увагу немає. Чи Вам буде приємно,коли Ви, прийшовши в ресторан і замовивши їжу, отримаєте її з брудних рук? Я б хотіла подивитись на це!
Вона прийшла не на ринок,де спрацьована бабуся мозолястими руками насипає вам у мішечок щойно викопану картоплю за 6 грн/кг. Різницю відчуваєте???
Я взагалі не розумію поняття – “бідна сільська дівчина”…що, настільки бідна,що немає мила руки помити чи нігті почистити????не обов”язково має бути дорогий манікюр – просто чисті,підстрижені нігті – це елементарно!!!
Тому не треба так ускладнювати все! А кричати ганьба і ніби жаліти бідних сільських дівчат – найлегше! Теж мені – інтелігент!
І не стидно?!? Було б кому… Зате інші (справді вільні ЗМІ)святу правду напишуть!
Оцього, якшо чесно взагалі не зрозуміла. Кому і за що має бути встидно? І яку правду мають писати інші ЗМІ? Хай пишуть – хто ж не дає? Я, як громадянка, яка часто обідає в центральній частині міста, часто відвідую і різні заклади харчування. І наразі такої ситуації не стрічала більше ніде. Мабуть мені просто пощастило. Але якшо зустріну – то обов’язково напишу про це блог. Із заголовком – у Тернополі тенденція на неохайних офіціантів
“У кращих домах Парижа” таких клієнтів, як ЛюПка, чи ТТ може і на поріг би не пустили… І відразу б надали місце роботи працьовитій, з роботящими руками, Попелюшці з Тернополя. Нема на то ради в Тернополі: колишні потомственні холопки тепер себе панями вважають…
Пане Юзеку, ніхто себе панями не вважає.
Але дайте-но чесну відповідь на три запитання:
Ви б дозволили медсестрі, котра щойно мила підлогу і лише обтерла руки об халат, зробити вам укол? А стоматологу, який перечистив відро грибів і лише вологою серветкою протер пальці, ви б відкрили рота? А з рук Попелюшки, котра півночі перебирала горох і квасолю, ще півночі «драяла» баняки, а надранок ще й полола квітник, ви б прийняли казкове райське яблучко?
Справа не в тій посаді, яку ти займаєш. А в тому, що якщо ти накриваєш на стіл в ЕЛІТНОМУ ресторані, то здалося б це робити чистими руками. Не тому, що хтось із клієнтів вибадливий, а хтось ні. А тому, що це звичайна санітарна норма.
Ну це те саме, що хірург нестерилізував би руки перед роботою. Чи продавець голими руками, які явно не є чистими, брав хліб, чи розважне печиво.
Така ж ситуація з волосинами у стравах. Якщо в закладі харчування є волосина у страві – значить там вже не дотримані елементарні стандартні санітарні норми.
Я не ображала дівчину особисто. Більше того, вважаю, що показала її, як позитивного героя – трудящу Попелюшку. Але маєте право думати, як думаєте. Я висловила свою думку – ви в праві висловлювати свою
… які прийшли посьорбати соку, покурити кальян та обговорити нові покупки… Чи поруч із групкою самовпевнених арабів, які вгощають тут п’янкими коктейлями юних місцевих красунь… – може про цю убогість буде актуальніше написати )
усім Мельничукам та Юзекам повинно бути стидно!!! ви одного автора звинувачуєте у всіх бідах України.! ойой..біда така…. через ЛюПку усі сільські дівчата з брудними нігтями “рванули” за кордон та стали проститутками.!!!! просто жах! де таке видано – треба заборонити їй писати свою думку!) якщо автор побачила – то значить таке було.
а за інші ЗМІ, пане Богдане, так кого піарите? маєте “своїх”? “святу правду”, як ви написали, ніхто у місті не пише. сумніваюся навіть у вашій об’єктивності.!!
такі, як ви, із “заляканою солдепівською свідомістю” навчилися “жерти” іншого, хто хоч якесь зауваження зробить величним панам чи пак “Попелюшкам”. нехай стежить за нігтями. я б не хотіла такого обслуговування!
біда так званої інтилегенції, судячи з коментів, в тому, що вони готові жерти навіть з корита, лиш би про панів не писати нічого поганого. І що значить – в Тернополі є більші проблеми? Якщо під нігятми офіціанта, який вам подає хліб чи салат, є якась гидотак, і вас заразять, побачив би я, як ви тоді б заспівали. Люпка ще толерантно написала, а треба було адміністратору ресторану поскаржитися і хай би їхала та “попелюшка” в італію\іспанію, або домогосподаркою до мельничуків\юзиків, а не тернополян на небезпеку наражати…