Хто на Тернопільщині Януковичу заважає жити

Президент України Віктор Янукович визначив проведення земельної реформи пріоритетним завданням влади в 2011 році – щоб уже в наступному запрацював ринок земель. Для аграрної Тернопільщини це одне з найважливіших перетворень, яке покликане покласти край надприбуткам недобросовісних підприємців та зубожінню простих селян.

Водночас Глава держави звертає увагу на те, що  в країні процвітає “чорний” – корупційний ринок, а „тіньова приватизація землі і використання земельних ресурсів вже досягли загрозливих форм”. На жаль, приклади таких загрозливих форм маємо і на Тернопільщині, – повідомляє прес-служба партії регіонів.

Близько половини орної землі області – а це 150 тисяч гектарів – контролює агрохолдинг “Мрія”. А фактично одна людина – його власник Герой України Іван Гута.

Проте результати господарювання «Мрії» викликають численні нарікання серед жителів сіл: вони не забезпечені роботою, за здані в оренду землі, незалежно від урожаю, одержують тільки визначений державою мінімум, а то й менше. А орендар багатіє на очах.

Обурює і те, що укладені договори оренди землі несправедливі, примусово довгострокові, як правило, не менше десяти років, із закріпленим для орендаря правом викупу.

Але не тільки селяни, а й держава недоотримує від цього новітнього багача багато того, що повинна.

Як тільки Гута став власником шести цукрових заводів, серйозного удару зазнала цукрова галузь області.

Цей горе-аграрій не лише не вкладає суттєвих коштів в оновлення виробництва, а й значно зменшив надходження податків у бюджет. А це вчасно не виплачені пенсії, недобудовані школи, не облаштовані лікарні.

Традиційна для нашого краю цукрова галузь опинилася на грані занепаду. Адже землевласнику заводи були потрібні для того, щоб переробляти власну сировину. Для інших господарств, які вирощують цукровий буряк, навпаки, створені несприятливі умови.

Наприклад, для „чужих” тут навмисне завищують показники фізичної забрудненості сировини. В результаті, за нового хазяїна, об’єми переробки скоротилися втричі.
Якщо попередній власник – компанія, яка володіла цукрозаводами, була зацікавлена, щоб кожне селянське господарство вирощувало якомога більше буряка, а тому допомагала їм і вкладала кошти в нашу землю, то від нинішнього – такого і близько не дочекаєшся.

Президент України наголошує на тому, що підприємці, які володіють та використовують сільськогосподарські землі, повинні забезпечити розвиток прилеглих сільських населених пунктів – лікарень,  шкіл, закладів культури та доріг.

Поте Герой України (це звання Івану Гуті присвоїв на завершення своєї президентської кар’єри Віктор Ющенко),  вважає, що розвиток сільської інфраструктури його не стосується. За недоплачені селянам та державі кошти місцевий мільйонер з розмахом влаштовує своє життя за кордоном і відверто насміхається над проханнями громади та влади вкласти щось в інфраструктуру прилеглих сіл.

Свого часу тернопільська преса писала про так зване жомове рейдерство підприємства “Лемківська мрія” в Бучацькому районі. Намагаючись перехопити в іншого підприємства оренду землі тамтешніх селян, наш аграрій обіцяв їм  „золоті гори”, зокрема, і  безкоштовний жом. А коли прийшло до справи – виставив ціну удвічі більшу, ніж заводська.

Абсолютно байдужий власник „Мрії” і до поставленого владою області завдання відродити тваринництво, яке за попередні роки в окремих районах, де він господарює,  практично припинило існування.

Мріє він лише як у наступному році вдвічі збільшити земельні площі вже випробуваним методом – за рахунок нових кабальних договорів на їх оренду.

На окремих площах господарство Героя України збирає по 7-8 центнерів (!) з гектара. Жодний господар собі цього не дозволить. Але він готовий йти на заздалегідь сплановані збитки, аби тільки прихопити додаткові гектари, а потім, використовуючи хитросплетені угоди оренди, перетворити чужу землю ніби на свою і в такий спосіб дурити іноземних інвесторів, щоб брати в них дешеві позики, за які розраховуватися доведеться громаді та владі.

У рейтингу журналу “Фокус”  – 200 найбагатших людей України  в 2010 році Іван Гута посів 21 місце з капіталом 482 мільйони доларів. І можна було б порадіти за нашого галичанина, який досягнув такого успіху, якби не перетворився він у захланного бізнесмена, що прагне примножувати своє багатство за рахунок мозолів на руках земляків, омани держави та іноземних кредиторів
.
Далеко від нього не втік і ще один горе-аграрій,  керівник товариства з обмеженою відповідальністю  “Бучачагрохлібпром” Петро Гадз.

Хоч його вотчина у п’ять разів менша і обмежена лише одним Бучацьким районом, проте найбільшим „господарем” він тут зробився «завдяки» все тій же оренді на прив’язі – тобто через самозахоплення селянських паїв, фальсифікацію договорів оренди та незаконну їх реєстрацію – і тому, що майже 30 відсотків своїх статків вкрав у держави.

А коли у власників паїв виникає бажання розірвати з цим паном несправедливий, а то й незаконний договір оренди, вони наштовхуються на агресивну протидію, бо той і не думає відпускати з миром селян, влаштувавши у своєму районі таку собі новітню кріпаччину.

Так було, наприклад, із розпайованими колишніми землями Бучацького агроколеджу. Відбитися від „настирливого” орендаря пайовики змогли тільки через суд. А за це у вигляді помсти їхні посіви було знищено отрутохімікатами.

Дивує байдужість до діяльності цих спритних ділків з боку контролюючих органів, зокрема, контрольно-ревізійного управління  області. Але чи варто дивуватися, коли керівник КРУ Іван Панцьо працює за таким же принципом – максимальна вигода лише для себе.

Нема до них діла і прокуратурі, яка б мала знати, скільки і в який спосіб державних активів перейшло у приватні руки. Натомість з боку її представників, навпаки, часто бачимо поблажливість до порушників закону. Дійшло до того, що разом вони працюють, як кримінальний синдикат. Наприклад, прокурор Збаразького району, виходячи за межі своїх повноважень, не відкриває справу щодо нападу на вибраного громадою міського голову Збаража.

Як народний депутат України стверджую: сьогодні в державі нова влада, яка не зважає на будь-які зв’язки на дуже високих і найвищих рівнях, як це було за помаранчевих. Ми не дамо безкарно наживатися на громаді, зуміємо захистити її інтереси, змусимо силові структури – тих же  прокурорів районів – виконувати делеговані їм державою і Президентом повноваження.

Глава держави наголошує: “Дякуючи Богу, ми маємо найсприятливіші умови для ведення сільського господарства. Але не можемо дати людям можливості для ефективної обробки землі. Селяни не мають гідного заробітку. Земельні ресурси розкрадаються, а споживчий ринок України заповнений імпортними продуктами харчування не завжди належної якості”.

Тому Віктор Янукович наполягає на необхідності на законодавчому рівні визначити не лише умови продажу земель, а й чітко виписати жорсткі критерії, які б створювали перепони для їх неефективного використання, зміни цільового призначення, спекуляцій на ринку, створити систему дієвого державного контролю за використанням та охороною земель.

І це дає нашим селянам надію. Адже не всі сільгосппідприємці Тернопільщини – такі як Гута і Гадз. Загалом в області сформувалася потужна команда аграріїв, яка налічує не одну сотню. Це порядні, справедливі по відношенню до селян, віддані своїй справі господарники. Вони готові і можуть вивести наш сільськогосподарський край на якісно новий рівень, щоб він був прикладом для інших – як треба працювати на землі.