Тернопільський апеляційний суд залишив без змін вирок двом жителям Хмельницької області, які катували потерпілого, вдягнувши на шию металевий ланцюг

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2020 року, яким Василя А. та Олексія Д. засуджено відповідно до 11-ти та 7 років позбавлення волі. Водночас судом стягнуто з Василя А. на користь дочки потерпілого Олександра Ш. – 300 тис. грн моральної шкоди.
Як встановлено місцевим судом, пізно ввечері, 23 листопада 2016 року обвинувачений Олексій Д. разом із Михайлом Ч. та Миколою К. із м. Славута Хмельницької області на таксі повернулись додому, в с. Улашанівка Хмельницької області.
Оскільки напередодні вітчим пожалівся Олексію Д., що у нього викрали велосипед, і у скоєному він підозрює Олександра Ш., тому пасинок із Михайлом Ч. одразу направились до будинку Василя А. У цей час власник будинку разом із потерпілим Олександром Ш. розпивали алкогольні напої, і вони приєднались до них.
Під час спільного вживання алкоголю між Олексієм Д. та потерпілим через зниклий велосипед виникла суперечка, під час якої обвинувачений збив Олександра Ш. із ніг., а Михайло Ч. декілька разів ударив його та вийшов до іншої кімнати.
В свою чергу, власник будинку Василь А., щоб довести свою непричетність до крадіжки, також почав наносити удари потерпілому. Потому Василь А., діючи за попередньою змовою з Олексієм Д., з метою придушення волі Олександра Ш., спричинення моральних і фізичних страждань, накинув йому на шию залізний ланцюг, зав’язав на вузол і прив’язав до пояса пальто своєї співмешканки.
Надалі обвинувачені вирішили відвести Олександра Ш. до вітчима Олексія Д. до м. Славути, але невдовзі Олексій Д. відстав від них і повернувся додому.
Коли Василь А. вів Олександра Ш. дорогою через ліс, потерпілий зашпортався, впав у калюжу, і, будучи п’яним, не міг встати. Тоді в обвинуваченого виник умисел помститися потерпілому, якого він вважав винним у смерті своєї співмешканки, та покарати його. За допомогою металевого ланцюга він затягнув Олександра Ш. у калюжу, став ногою йому на спину, а рукою занурив голову у воду, спричинивши смерть потерпілого.
Відтак дії Василя А. і Олексія Д. місцевим судом кваліфіковано за ч.2 ст. 127 (катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого вчинити дії всупереч його волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб).
Санкція статті передбачає від 5 до 10 років позбавленням волі.
Крім того, Василя А. визнано винним за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне заподіяння смерті іншій особі (вбивство) і засуджено до 11 років позбавлення волі та стягнуто на користь дочки потерпілого 300 тис. грн моральної шкоди.
Водночас обох обвинувачених виправдано за ч.3 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі аби викрадення людини, що спричинили тяжкі наслідки, – карається від 5 до 10 років позбавлення волі).
Також Олексія Д. виправдано за п.п. 3, 12, ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Санкція статті передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі), але визнано винуватим за ч.2 ст. 127 КК України (катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб — передбачає покарання у виді позбавленням волі строком від 5 до 10 років) та засуджено до 7 років позбавлення волі.

Не погодившись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу та просив вирок місцевого суду скасувати, Василя А. та Олексія Д. визнати винними за ч. 2 ст. 127, ч.3 ст. 146, п.п.3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України й призначити їм покарання – по 15 років позбавлення волі.
Заслухавши суддю — доповідача, доводи прокурора, пояснення обвинувачених та їх захисників, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам у даній справі та дійшов правильного висновку щодо кваліфікації винуватості кожного з обвинувачених поза розумним сумнівом і повністю доводять їх винуватість.
Тому колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції — без змін.

Пресслужба Тернопільського апеляційного суду