Фронтовий водій із Тернополя Володимир: «Перемога сама не приїде – її потрібно привезти»

Володимир із Тернополя – водій в артилерійському дивізіоні 50 окрема артилерійська бригада. У цивільному житті він теж працював водієм, тож коли прийшов до підрозділу, швидко зрозумів: його місце – за кермом.

Коли вперше сів у кабіну КРАЗа, на спідометрі було лише 600 кілометрів. Фактично нова машина. Ще без історії. Без подряпин. Без фронтових доріг. І саме йому судилося написати її перші бойові кілометри.

А за спиною – новітня українська гармата «Богдана». Десять тонн сталі й вогневої сили. Десять тонн відповідальності.

– Важко їхати?

– КРАЗ легко її тягне, – каже Володя. – Я б сказав, що він не відчуває. Особливо по грунтовій дорозі. Машина потужна, кермо легке, гідравліка працює чітко. А також додає, що різниця між «Газоном», яким колись їздив у цивільному житті, і цим авто – величезна: інший клас техніки, інші навантаження, динаміка.

За плечима у Володимира – роки праці, життєвий досвід, родина. Але він тут, бо розуміє: перемога сама не приїде – її потрібно привезти.

– Потрібні в підрозділі водії?

– Треба. Треба, щоб йшли. Бо техніка без людини не поїде, як і перемога сама не здобудеться.

А поки на спідометрі додаються нові цифри, Володимир спокійно тримає кермо.

600 кілометрів були початком. Далі – шлях служби, де кожен наступний кілометр — це ще один крок України до перемоги.