50 донацій заради життя: почесна донорка Галина Крок про свій шлях, війну та важливість здачі крові
У Чортківській центральній міській лікарні відбулася особлива подія. Почесний донор України Галина Крок здійснила свою 50-ту донацію крові, вкотре довівши, що небайдужість може рятувати життя.
Сьогодні пані Галина працює в інфекційному відділенні Чортківської центральної міської лікарні, а до цього 27 років присвятила службі крові — спочатку в Тернополі, а згодом у Чорткові. Саме там розпочався її власний шлях у донорстві, який зрештою привів до почесного звання та пів сотні донацій.
Про свій досвід, важливість донорства в умовах війни та мотивацію допомагати іншим Галина Крок розповіла в інтерв’ю «Погляду».
— Пані Галино, Ви здійснили вже 50-ту донацію крові. Які емоції відчули, коли досягли цієї позначки?
— Якщо чесно, я ніколи спеціально не рахувала донації. Просто здавала кров тоді, коли була можливість і коли вона була потрібна людям. Звісно, цифра 50 — це приємно, але для мене найважливіше те, що ця кров могла комусь допомогти.
— Пам’ятаєте свою першу донацію? Що спонукало Вас стати донором?
— Так, мені було 32 роки. Причина дуже проста — я працювала на станції переливання крові. Спочатку п’ять років в обласній станції переливання крові в Тернополі, а потім 22 роки у відділенні переливання крові Чортківської лікарні. Я була операційною медсестрою ВПК і два рази в тиждень брала кров у донорів.
Одного разу разом із колегою-лаборанткою вирішили спробувати самі. Мені стало цікаво, що відчувають люди по той бік донорського крісла. Так і почалася моя донорська історія. Ми здавали кров регулярно, переважно тричі на рік.
— Що для Вас означає звання «Почесний донор України»?
— Передусім це моральне задоволення. Пригадую слова Людмили Гурченко, яку колись запитали, що їй дає звання народної артистки. Вона відповіла: «Нічого, але піднімає самооцінку». Для мене приблизно так само. Це приємно, це визнання того, що ти зробив щось корисне для інших.
— Чому донорство крові особливо важливе сьогодні?
— Через війну потреба в крові надзвичайно велика. Багато поранених військових потребують переливань. Але не варто забувати й про цивільних пацієнтів.
Кров потрібна під час складних операцій, пологів, важких травм. Крім того, компоненти крові використовують для лікування анемій, онкологічних захворювань та багатьох інших станів.
З однієї донації отримують різні компоненти. Плазма допомагає зупиняти кровотечі, еритроцитарна маса підвищує рівень гемоглобіну при анеміях, інші компоненти використовують у лікуванні важких хвороб. Тобто одна донація може допомогти кільком людям.
— Чи вдалося Вам власним прикладом заохотити інших людей долучитися до донорського руху?
— Не можу сказати, що спеціально когось агітувала власним прикладом. Я не афішую свої донації. Але коли працювала у службі крові, ми постійно проводили роз’яснювальну роботу серед потенційних донорів.
Найчастіше люди бояться. Думають, що їм буде погано. Але за 27 років роботи я завжди жартувала: у нас жоден донор не помер і всі виходили своїми ногами. Насправді серйозні проблеми після донації трапляються дуже рідко.
— Як Ваш організм переносить донації?
— Дуже добре. Я практично ніколи не відчувала якихось негативних наслідків. Донація — це фізіологічна втрата крові, з якою здоровий організм чудово справляється.
Я завжди здавала повну дозу крові. Якщо підрахувати всі мої донації, то за роки донорства я здала приблизно 22 літри крові.
— Які поради дали б тим, хто лише планує стати донором?
— Насамперед не боятися. Варто хоча б раз прийти і спробувати. Це не страшно і не небезпечно для здорової людини.
Якщо людина має відповідну вагу, не має шкідливих звичок та протипоказань, то донорство може стати справді важливою справою. Сьогодні кров потрібна дуже багатьом людям, і кожна донація може врятувати життя.
