Бути вегетаріанцем на Галичині — майже подвиг, – Володимир Гевко
Відверто декларувати свою відмову від м’яса на території, де воно, м’ясо, зведене у статус майже святині – це дуже відважно і заслуговує поваги. Публічні вегетар’янці тут щось на кшталт прокажених і пійманих за руку злочинців одночасно. Кожен, проходячи повз вегетар’янця, вважає своїм обов’язком пожартувати про траву, покрутити пальцем біля скроні, запостити дотеп про відбирання їжі у тварин і фото соковитого стейка чи шашлика. Тут набагато швидше затолерують камінгаути, аніж тих, хто не їсть м’яса.
Думаю, коли людство повністю вичерпає водні ресурси і тваринництво стане невиправданою розкішшю (бо ж відомо, що на виробництво 1 кг м’яса іде два десятки кілограмів зерна і кілька десятків літрів води) – то Галичину залишать культурним заповідником, резервацією для м’ясоїдів. Як інуїтам дозволяють вбивати нарвалів – бо це частина їх культурної традиції, то так само галичанам залишать різати свиней. Може навіть створять якісь спеціальні VR-ігри для цього.
І можна буде приїхати в Теребовлянський район на екскурсію, посмалити з паяльної лампи шматочок свині на стенді і накупити магнітиків з фотографіями свіжини.
Коментарі вимкнені.