Відкритий лист убивці мого сина, – Леся Романчук

Спочатку було слово. І слово – всесильне. Раніше я тільки вірила в це, тепер – знаю.

В країні, де безсилий закон, де бездіяльність слідчих, прокурорів, продажність суддів та злодіяння адвокатів є просто зашморгом на шиї держави та суспільства, Слово все-таки діє.

Два роки ці негідні суддівських та прокурорських мантій люди вовтузилися, вдаючи активну діяльність – хай не простить їх Господь!, пили мої сльози, живилися кров’ю – і нічого не робили!

Нарешті моє терпіння урвалося. Я написала цього листа самому убивці. І отримала відповідь.

Слово працює. Знайте. Використовуйте.

От він, цей лист, написаний на св. Андрія, 13. 12. 2015 року Божого.

Доброго дня, Андрію!

Сьогодні день св. Апостола Андрія Первозванного, Вашого небесного покровителя, велике християнське свято.. Апостол Андрій приніс світло Христового слова на нашу землю, Україну.

А вчора був Ваш день народження, Вам виповнилося 22 роки. Вітаю Вас. Бажаю почати із цієї дати відлік іншого часу свого життя – життя по правді і по закону, як належить християнину, як учив св. Андрій.

Можуть здатися дивними такі слова від матері людини, якої не стало на світі через Ваш учинок. Але на суді я сказала, що прощаю і не тримаю зла. Це правда. Я не бажаю Вам зла. І не хочу, щоб зло, яке вже вчинене, помножувалося.

Розумію, що колонія, якою б комфортабельною не була, все-таки не воля, і молодій людині не варто проводити там своє життя. Думаю, за два роки, які минули, Ви мали час замислитися над своїм життям. Але не впевнена, що довкола Вас є добрі порадники, які наставляють на шлях каяття і виправлення.

Вже минуло майже два роки з тієї ночі, коли Ви забрали життя мого сина. Немає дня, немає години, коли б я не думала про свого Сашуню, не кликала б його і не плакала за ним.

Так само тужить за Вами Ваша мама і вся родина.

Вже через кілька місяців Ви могли б вийти на волю по умовно-достроковому звільненню і повернутися додому, до своїх рідних.

Я не хочу Вам зла. Але навколо Вас є люди, що радять Вам і Вашим батькам діяти протизаконно. Хтось навчив Вас, що вирок суду можна не виконувати і показав шлях. Це була велика помилка. Хтось навчив Вас «подарувати» належне Вам нерухоме майно, а саме – магазин – своїй матері і таким чином уникнути сплати сум, що присуджені рішенням суду. Повторюю, це була велика помилка, яка загрожує серйозними неприємностями всім учасникам незаконної оборудки, але в першу чергу Вам.

Мій адвокат невтомно пише листи в усі можливі інстанції – і його чують. На вимогу голови Комітету боротьби з організованою злочинністю та корупцією проти Вас відкрите нове кримінальне провадження за ст. 382 п.1 – умисне ухилення від виконання рішення суду.

Пояснюю, щоб Ви зрозуміли: у Вас було нерухоме майно, тобто Ви мали можливість виконати рішення суду, але Ви його відчужили – подарували, тобто вчинили активні дії, спрямовані на те, щоб рішення не було виконане. Це є злочином проти правосуддя. За цією статтею Вам загрожує штраф від 500 до 1000 мінімальних зарплат або до трьох років ув’язнення.

Не вірте тим, що обіцяють «все порішати», Ви їм вже одного разу повірили і саме завдяки їм опинилися за гратами. Ці люди Вас обдурюють. Вони навіть не пробували виконати свої обов’язки чесно. Їм вигідно викачувати з Ваших батьків гроші. А Ви у той час сидите в колонії. Одну справу вони вже програли. Програють і другу. Бо на моєму боці – закон і право матері, що втратила дитину. Зі мною – влада і відомі народні депутати, що займаються судовою реформою, і Ваша справа дуже актуальна, бо йдеться саме про невиконання судових рішень, а це – суспільна проблема.

Хочу написати Вам відкрито – перед Вами зараз лежать два шляхи. Якщо Ви чинитимете так, як радять Ваші адвокати, Вам гарантований новий термін. 4 роки і 6 місяців, які вже маєте, і ще 3. Скільки разом? Дві судимості.. Як починати життя із таким багажем? Якби Ви вчасно і добровільно виплатили те, що присудив суд, справа була б закінчена. І єдине, чого я хочу – закінчити її і забути про суди і все, що з ними пов’язане.

Знаю, що зараз Ви думаєте про умовно-дострокове звільнення. Ви ще не втратили цей шанс. Виконайте рішення суду. Подумайте над тим, що це – справедливо. Ви убили мого сина. Убили мою надію на забезпечену старість, на продовження нашого роду. Ви убили моє майбутнє. Із цим тепер будете жити. А Ваші адвокати хитрують, щоб не сплатити ці жалюгідні копійки? Де совість? Як Ви подивитеся в очі своїм друзям? Це ж низько і недостойно чоловіка, бізнесмена..

Я пам’ятаю, що Ви сказали на суді і як Ви це сказали.. Хотілося вірити, що каяття було щирим. І тому я даю Вам цей шанс – виконайте рішення суду і виходьте на свободу. Я не буду це оскаржувати і зчиняти галас у пресі.

Але маю кілька умов:

1. Хочу, щоб Ваше розкаяння було щирим і щоб Ви назавжди вирішили для себе ніколи більше не перевищувати швидкість і завжди пам’ятати, чим закінчується легковажна поведінка за кермом і в житті.
2. Ви працюватимете чесно і ніколи не вдаватиметеся до брехні та хабарництва, житимете у злагоді з Богом і Господніми заповідями.
3. Ви будете щасливим. Знайдете собі скромну гарну дівчину, одружитеся і народите багато дітей. Виховаєте їх чесними і порядними громадянами України, добрими християнами.
4. Ви шануватимете своїх батьків. І зробите все, щоб життя їхнє було спокійним, і вони більше не тривожилися за Вас. Надто багато вони пережили.
5. І останнє.. Двічі на рік, 2 квітня – в день народження Сашка – і 23 грудня – в день його загибелі – ми будемо зустрічатися на його могилі. Її легко упізнати, я поставила синові пам’ятник – вітрильник. На ньому мій вірш «Синьооке диво». Сашуня був Синьооким Дивом. А його загибель зробила його легендою. Ми зустрічатимемося, поки я зможу приходити.. Ви будете розповідати про своє життя і про виконання моїх умов. А після моєї смерті Ви будете приносити на його могилу по дві червоні троянди в день народження і день загибелі. Це не дуже складно? Не дуже дорого для Вас?

 

Вам це здається дивним? Чому я пишу Вам, чому витрачаю на це дорогоцінний час відомої письменниці і нерви.. Бо була на те Господня воля, щоб наші долі перетнулися в місці зіткнення того вашого чорного джипа і таксі, в якому їхав додому мій дорогий хлопчик. І я відчуваю відповідальність за Вас перед небом.

Така у мене робота – я понад 30 років вчу студентів. Таке покликання – пишу книжки. Я – лікар. І моя професія – боротися за людину до останньої можливості.

Змініть своє життя просто сьогодні, на св. Андрія. Апостол навертав цілі народи, йому зовсім не важко навернути до Господа ще одне Боже дитя – Андрія Стефаніва.

 

Господнього благословення Вам!

Леся Романчук, мама Олександра.

 

13.12.2015

 

P.S. Поки шукала адресу колонії, минуло 23 грудня, день смерті Сашка. Скоро Новий рік – уже третій, який Ви зустрінете за гратами. А ще за кілька днів – Різдво.

Бажаю Вам духовного очищення і відродження у Христі. Повірте у правду Божого дитятка – і світ навколо зміниться.