Вона: особистий переступ або популістська істерія
Вона сама переступила межу, за котрою наступає забуття живої людини і створюється міф… Робила ставку і програла.
Тепер ізоляція від світу дала їй шанс проаналізувати…
Чому сталося так, що вона, «кумир мільйонів», опинилася в цій клітці, де людей тримають, як звірюк?
Чому так і не прийшли визволяти її шістсот «вірних штиків»?
Не прийшли і двадцять тисяч її депутатів усіх рівнів рад? А знали як вона чекала на їх прихід… як сподівалася…
Чому вони усі там, по той бік клітки, живуть так, ніби й нічого не сталося?
Чому користуються усім, що вона їм дала, але лише роблять вигляд, що борються за її визволення?
Чому вони творять собі популярність на її імені… на її біді?
Хто дав їм таке право – вирішувати за неї?
Тепер вона знає відповіді… Але тепер пізно…
Вона все знає, проте ніхто, чуєте, ніхто не пізнає її справжню… Вона їм не скаже, що…
Зробила ставку не на тих і програла! Вона відімстить їм… Ні, просто так не подарує нікому своє ув’язнення… свій програш…свій біль у спині… свій крах…
Вона не зізнається, що сама дозволила сотворити із себе ідола…
Вона ніколи не визнає, що сама зробила із них сектантів, а не соратників… Ідолопоклонників, а не однопартійців… Сама перетворила їх у стадо, котре побігло за нею слідом і навіть не помітило, як пробіглося по ній… і побігло собі далі… за іншим вожаком – молодшим і сильнішим…
Не зізнається, що ніколи лідеру політичної сили не можна себе шкодувати і перекладати партійну роботу без контролю на інших, навіть на найближчих заступників.
Ніколи не визнає, що політика, то зовсім не та сфера, куди, прийшовши голодранцем, зможеш безкарно стати багатим. Вона не змогла… безкарно…
Вона їм не скаже, що політика, то не комерція. Хоча вона змогла на якийсь момент перетворити її у комерцію і встигла взяти те, що хотіла… Та було замало… Не зізнається, що так і не змогла вчасно зупинитися…
Не визнає, що єднання опозиції в українській політиці – це крах для всіх… Що тільки здорова політична партія, із єдиною ідеологією та стратегією, із єдиним лідером та відданими соратниками зможе здобути перемогу… Цього її навчили ті, хто її сюди, у цю клітку, посадив!
Ні, вона їм не скаже! Вона буде писати до них листи зі своєї в’язниці, знищуючи їх – тих, котрі так підло зрадили її сподівання… Отих, колись вірних псів, котрі кинули свою господиню, побігши служити тому, хто дав більше їжі… Так, вона тепер добре знає, що має владу тільки той, хто дає їсти.
Вона ніколи не зізнається, що їй зовсім не потрібен той істеричний популізм довкола її ув’язнення… Що ніяка Нобелівська премія не зробить її здоровою і не допоможе повернути їй повагу до самої себе… А все інше для неї тепер не має значення…
Точка неповернення пройдена…
Проте, вона їм, отим недостойним вівцям, ніколи цього не скаже… Ніколи.
гарно написано, аж плакати хочеться. Але думаю,пані Наталя мала б в цій статейці написати чого ж вона (маю на увазі авторку Наталку Михно), с ама так розчарувалася в Леді Ю, що перебігла до Кличка??? Бо ще не так давно, Юля була для неї кумиром. Що ж з вами сталося п. Наталю??????????
Шановний незнайомцю! По-перше: я належу до людей відкритих і добре вихованих у справжніх християнських традиціях українських галицьких родин, а тому із дитинства знаю: “Не сотвори собі кумира”, бо то гріх. Не має у мене кумирів. Я поважаю людину, або ні (без ідолопоклонства). По-друге: уважно перечитайте цей текст там написано, чому я пішла із БЮТ у ще у 2006 році(в часи успіху цієї секти). І, по -третє:ви можете зі мною поспікуватися на будь-яку тему, адже ми з вами знайомі, шановний дописувачу!
звичайно, що знайомі і може поспілкуватися, але так як і я знаю про християнські принципи і традиції, то не хочу цього робити у Великий піст.
Пані Наталю, від суми і від тюрми, як відомо, не зарікаються… Як можна ТАК писати про людську трагедію (я вже не кажу трагедію суспільну)? Тільки тому, що вам платить інша партія? Мені прикро, якщо не сказати гидко, таке читати… А “Удар” майбутнього не має… Що ж робитимете, коли Кличко збанкрутує, як політик? Це ж відбудеться дуже скоро!!!
Nato, Ви про яку трагедію??? Ви про політика, котрий усвідомлює завчасу на що йде? “Суспільна трагедія” – смішно!!! А хто ж цю “трагедію” спричинив??? “Риба гниє з голови” – каже мудрий український народ. А щоби писати про політику треба в ній хоча б тямити, шановна!
Тепер про “УДАР”! Я разом із своїми однодумцями прийшли в цю молоду перспективну політичну силу найперше із великої поваги до голови партії Віталія Кличка,єдиного знаного на увесь світ українця, котрий вміє свою працею досягати мети. Я добре ознайомлена із Програмою та Стратегією “УДАРу” і вам раджу, аби зрозуміти, що насправді відбудеться дуже скоро!!!
Пані Наталя ще у 2005 році казала мені, що “треба мати в серці любов до України, а не до Юлі” і приводила в приклад пані Ірину Фаріон. Я тоді злилася і не розуміла її, а тепер розумію!!!!!!! Я теж пішла з “Батьківщини” у 2009 році, бо правда, що політика – це не шоубіз!
Точно секта))) Подивіться на писки Деревляного, Турчинова, Фельдмана і Волкова…
Шо скажете про ітєлєкт вашої ікони?????????????????????????????????
Видно, що пані Наталка розуміється на партійній роботі, подивимося, як буде в “УДАРі”. А написано видно, що з пережиттям того всього , я аж сама задумалася.
Не довіряє ВОНА українським медикам))))) ІСТЕРИЧКА! А не український політик))))Правду написано))) Точно))))))))))))))
Пані Наталю, Ви дуже влучно написали.
Дуже приємно, що в Україні залишилось ще багато свідомих людей.