Сьогодні на Тернопільщині знаменна історична подія

перший гетьман України - Дмитро Байда-ВишневецькийУ Вишневці, що на Тернопільщині 8 листопада 1516 року народився перший гетьман України – Дмитро Байда-Вишневецький/
Вишневецькі походять з роду Гедиминів. Батько Дмитра — князь Іван Михайлович з 1533 року був старостою єйшиським і ворнянським, а з 1536 — пропойським і чичерським, помер 1543 року. Мати — Анастасія Семенівна, дочка Семена Олізаровича і княгині Острозької, сестри князя Костянтина, ревнителя православ’я на Україні, засновника однієї з перших українських шкіл, народила чотирьох синів — Жигимонта, Дмитра, Андрія, Костянтина і дочку Катерину. Дмитро народився 8 листопада 1516 року у невиликому містечку Вишневець на Волині. Дитинство проходило на лоні чарівної природи під вихованням мами, яка прищепила любов до свого народу, православ’я та мови.
(з архівних документів)
Дмитро Іванович Вишневецький на прізвисько Байда (8 листопада 1516 — 1563) шляхтич, волинський магнат, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Кременецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Нащадок і родич Рюриковичів, Гедиміновичів, князів Глинських – Мамаєвичів і Чингізідів, а також Острожських і Дашкевичів, володарів краю тих часів, перших старост Черкаських і отаманів Запорізької Січі. Дмитро Вишневецький народився в 1516 році в місті Вишнівці (імовірно 8 листопада — в день святого Дмитра) і був старшим з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни — донька Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. Один дід Дмитра — Михайло, був відомий своєю боротьбою проти татар, другий був сербським деспотом.
Батьки Дмитра поховані у Вишневці. На їхній могилі була побудована капличка, але через деякий час прах перенесли у склеп.
У 1541 році перейшов на прожиття за Дніпровські пороги. Його організаторська діяльність дозволила згуртувати дніпровську вольницю навколо Січі, зробити її авторитетним ядром, свого роду притягальною силою для всіх, хто не хотів визнавати над собою влади магнатів, ладен був стати иа герць із гнобителями українського народу. Саме Вишневецький, заклавши на Хортиці перший укріплений замок, поводячи себе незалежно від намагань, польського уряду тримати Січ у повному підпорядкуванні, спираючись на підтримку бойових побратимів з Дону, почав зароджувати запорозьке козацтво.
1553 року – Дмитро Вишневецький об’єднав козацькі загони, понад 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Дмитро Вишневецький – один з перших козацьких гетьманів України.
1554-1555 року – збудував на Малій Хортиці фортецю, у якій розташувався козацький гарнізон, запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася перша Запорозька Січ як центральне укріплене поселення козаків, де перебувало військове й адміністративне управління контрольованої ними території. Дмитро Вишневецький на Хортиці організував оборону від татарсько-турецької агресії і звідти воювати з татарами. Виходив далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Татари вирішили зруйнувати замок Вишневецького.
У січні 1557 року кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького. Козацькій залозі не вистачало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю, татари укріплення зруйнували.
Дмитро Вишневецький вів і пізніше на чолі козаків боротьбу з татарами. До боротьби з Кримом старався він приєднати й Московщину.
Ставши на невпинну боротьбу з татарсько-турецькою агресією і будучи найвеличнішим ворогом Блискучої Порти, український князь Дмитро Іванович Вишневецький (Байда) заслужив на добру пам’ять нащадків.
Ось уже століття вчені-фольклористи марно доводять, що вельми популярна і здавна любима всіма українська народна пісня про козака Байду аж ніяк не стосується відомого козацького проводиря, гетьмана, легендарного князя Дмитра Вишневецького. Але народ, котрий склав цю пісню, доніс її до нас, твердо вірить, що присвячена вона саме Байді-Вишневецькому, хоча реальне його життя і те, яке зображене в ній, не у всьому відповідають одне одному.
В Цариграді на риночку
Там п’є Байда мед-горілочку;
Ой, п’є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой, п’є Байда та й кивається,
Та на свого цюру поглядається:
“Ой, цюре ж мій молодесенький,
Та чи будеш мені вірнесенький?”
Цар турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
“Ой, ти, Байдо та славнесенький,
Будь мені лицар та вірнесенький,
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!”
“Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая!”
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
“Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть Байду, і зв’яжіте,
На гак ребром зачепіте!”
Ой висить Байда та й не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой висить Байда та й гадає,
Та на свого цюру споглядає,
Та на свого цюру молодого
І на свого коня вороного:
“Ой, цюрю ж мій молодесенький,
Подай нені лучок та тугесенький,
Подай мені тугий лучок
І стрілочок цілий пучок!
Ой бачу я три голубочки —
Хочу я убити для його дочки!
Де як мірю — там я вцілю,
Де я важу — там я вражу!”
Ой як стрілив — царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку — в головоньку.
“От де на тобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати,
Як Байду карати:
Було Байді голову істяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
Хлопця собі зголубити”.
Історичні дані відкидали деякі радянські вчені, котрі спробували спростувати вже усталену думку майже всіх істориків про тотожність легендарного Байди з князем Вишневецьким. Але історичні джерела свідчать про інше. Так, сучасник Дмитра Вишневецького — Б. Пап-роцький, писав: «Волохи взяли Пясецького зрадою разом з Вишневецьким і відправили в Туреччину, там замучили їх страшною смертю. В. Цареграді над морською затокою, що тягнеться до Галати, були поставлені дві шибениці, одна над другою, на кожній були закріплені два розтопи-рені гаки (схожі на вили), а на верхній тільки гайка, до якої була прив’язана вірьовка. За допомогою вірьовки підняли Пясецького і швидко спустили з верхньої шибениці на нижню, він, падаючи, зачепився ребром за гак, залився кров’ю і швидко помер, тому що повернувся головою вниз. Після нього подібне зробили з Вишневецьким, але той зачепився ребром і повернувся очима вверх, а потім жив ще три дні, поки невірний не застрелив його з лука, оскільки Вишневецький проклинав Магомета і його віру».
На користь саме таких обставин смерті Вишневецького свідчить і пізніше повідомлення іншого польського хроніста Мацея Стрийковського. Побувавши 1574 року в Константинополі, він записав у своїй хроніці, що «висаджувався під гаком Вишневецького» — «шибеницею з шести гаків над морською затокою, на яких Вишневецький з Пясецьким висіли». В іншому своєму творі Стрийковський твердить, що в Туреччині бачив місце смерті Дмитра Вишневецького.
І ми повинні годитись. що на нашій вишневецькій землі Тернопільського краю народився і виріс засновник Запорізької Січі.
У 2016 році видатна дата 500 років з дня народження Байди.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ смт ВИШНІВЕЦЬ

Comments are closed.