Страшна орда напала на землі Тернопільщини

(Спогади Козирєва Євгена Олександровича, жителя містечка Вишнівець Збаразького району Тернопільської області, члена ОУН, вчителя).

“Коли я йшов на роботу до школи то побачив гурт людей десь до тридцяти з квітами та прапором і несли невеликий портрет якогось чоловіка. Як потім я взнав, це несли портрет Сталіна. Це на зустріч з “визволителями”, які мали прийти із сторони Лановець, вийшли Вишнівецькі евреї. Жалюгідний натовп почав несамовито кричати на все горло, хоча і більшовиків ще не було видно: “Слава Сталіну”, “Слава комуністичній партії”, “Нарешті прийшли наші визволителі”, та інші вигуки. Тоді у вересні погода була похмура і відчувався якийсь великий сум. На душі було боляче. Дув вітер і було холодно. Коли я глянув на колону євреїв, то багатьох впізнав. Але що це за видовище? Чому вони так бідно одягнені? Місяць тому, ні, ще тиждень тому носили дорогі костюми, дороге взуття, капелюхи, а тепер такі обірвані і бідні. Де такий вони одяг дістали? Та це тому, щоб нові “визволителі” не сприйняли їх за Вишнівецьку буржуазію і не розпочали у них забирати багатство нажите обманом. Адже всі Вишнівецькі євреї миттєво зорієнтувались кого саме москаль хоче бачити перед собою. Тому вони нового завойовника земель українських проголосили нашим “визволителем”. Через деякий час я вперше побачив радянського солдата, шапка-будьонівка, на ногах кирзові черевики з обмотками до колін. Він був одягнений у зимову форму у куфайці, а зверху ще бушлат накинутий та підперезаний брезентовим поясом. А ноги такі тоненькі, як сірнички, а тулуб як велика бочка. Побачене і почуте в цей день від московських “визволителів” запам’яталося мені на все життя. Офіцери і з ними декілька солдат були одягнені в шинелі і не в кірзових черевиках, а в чоботах, в кашкетах і в кожного портмоне і пістолет. Це ті військові, які повинні були першими проводити зустріч з місцевим населенням. Але мене вразило ще одне. Коло костелу і Вишнівецького замку росло багато високих дерев і там гніздилися птахи. Вони в цей день відчули якусь біду. В одну мить коли прибули до Вишнівця совіти, вони всі разом піднялися над містечком і почали голосно кричати пташиною мовою, наче про щось попереджували. Одна стара жінка тоді перехрестилась і голосно сказала: “Не добре це. Полеться багато крові. Погинуть молоді”. А птахи чомусь, як від страху піднялися високо в гору і падали майже до землі.

Крім євреїв була ще одна невеличка група людей. Це представники місцевого КПЗУ. Це ті, які здатні стати на коліна навіть перед татарами. Вони також кричали на все горло “Слава нашим визволителям”. Вони намагалися перекричати євреїв, але це їм не вдавалося. Ще була одна група з жовтоблактним прапором і жовтоблакитними ленточками, одягнені в український одяг. Це члени “Просвіти” та ОУН. Першим звернувся до вишнівчан москальський офіцер: “ Здраствуйте товарищи!” і всі закричали “Ура”. Кричали так голосно і з радістю, що здавалося, що у Вишнівці буде Рай. Євреї першими кинулись цілувати і обнімати солдат, за ними місцеві комуністи. Всі чомусь намагалися облизати офіцерові пальці. Цікаве видовище. Я ніколи не міг передбачити, що так будуть, чуть не падаючи на коліна перед москалем, принижуватися. Це тривало більше години. Тоді офіцери, а їх було два і солдати пішли до міської ратуші. Туди їх повела єврейська колона разом з членами КПЗУ. Але мені здалося, що тут першість захопили євреї. А другий день по Вишнівці поповзли чутки, що москалі все скуповують маже задурно у єврейських магазинах. Люди почали говорити що скоро зникне одяг, взуття, тканина і продукти, бо там у советів магазини пусті. Там один голод і страшна біда. Багаті тим що мають червоного прапора. На другий день я собі пішов по магазинах. Коли підходжу до єврейського магазину, де завжди було повно товару і там стояв весь час єврей у дверях та милим голосом запрошував до себе, щоб щось купити. Я пам’ятаю той час по сьогодні: “ Андрій зайди до мене в магазин, купи собі що не будь. Як не сьогодні купи то завтра зайди, подивись, вибери. Ми свої люди”. І завжди приємно дякував за покупку. А сьогодні там стояло двох охоронців, які запускали по двох, трьох людей, а коло дверей було коло трьох сотень людей з Вишнівця і навколишніх сіл. І кругом стояв страшний крик. Як змінилися люди за декілька днів. Що сталося з Вишнівцем? Я ніколи не бачив таких черг та штовханини. А що буде дальше? Черги за хлібом, за продуктами. Чому так? І тут я почув москальську мову: “ Не люді, а скот безрогій, дайте мне дарогу!”. Збоку стояло двоє військових і сміялися з людей: “Какіє дуракі. Оні наверно нікогда нічего не віделі. Какой невоспітанний народ.” А давка було доти, поки у магазині не закінчились товари. Потім вийшов єврей і сказав що більше товару завозити не будуть, бо почнуть працювати державні магазини. Ми купляли в цих єврейських магазинчиках за польські злоти, бо ще інших грошей в нас не було. Ці злоти були прирівняні до рубля. Москалі мали рублі і все скуповлювали. На наступний день у Вишнівці вже не можна було щось купити і ні один магазин не був відкритий. Товар пропав а через вікна було видно пусті прилавки. Я ніяк не міг собі уявити, що таке може статися. Як так, євреї житимуть у Вишнівці без магазинів? А польські злоти де вони подінуть? А за рублі що куплять? Обдурили Вишнівецьких євреїв.

Та за пару днів совіти зробили у Вишнівці перебудову. Ці самі євреї, які жили з торгівлі стали створювати контори: “Заготзерно”, Заготмясо”, Заготяйце”, “Заготмолоко”, “Заготшкіра”, Заготгонуча”, “Заготпродукти” та багато інших заготівельних пунктів. І почали ставати євреї начальниками і полізли до місцевої влади. Всі начальники і начальнички, бухгалтера і касири, секретарі та завсклади, завгоспи були єврейськими. Там де не треба було приміняти фізичну силу, місцевих українців там майже не було. Повсюди були євреї. А ще через тиждень розпочалися перші арешти. Спочатку відкрилась одна невеличка тюрма, а потім ще дві, яка наповнювалася молодими хлопцями та інтелігентами. Нова влада розпочала винищення на Вишнівеччині українців і поляків. Тоді багато польського населення втекло на південь і в їхні будинки почали поселятися москалі. Запрацювала агентура. Розпочали доносити на місцеве населення євреї та члени КПЗУ, які стали московськими комуністами. Але місцеві комуністи дуже ненавиділи євреїв, бачачи в них своїх ворогів. Це було тому, що московська влада чомусь надала перевагу при розподілі керівних посад місцевим євреям. Вони стали працювати у міліції, в НКВД і організували велику сітку стукачів. Свою роботу цінили і віддавалися їй. А комуністи Вишнівецьких хлопців і дівчат, одружених серед ночі забирали і вели у Вишнівецькі катівні. Потім допитували, судили і страчували. Це наша молодь, це наш цвіт, який розвивався не в радянській державі, який зацвів не при москалях, який не знав мови чужинців і через місяць їх почали вбивати за те, що вони народилися на своїй рідній українській землі, за те що любили і шанували свою рідну мову. Страшна орда накинулась у 1939 році на землі Тернопільщини, увірвалась до нас, в наш дім і зробила страшне насильство над нашим народом. А коли народ став на свій захист, то чужинці почали називати нас бандитами.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ