Чому ставали на шлях зради в період комуністичної окупації на Тернопільщині. Протокол допиту Федора Клепача (частина друга)

Протокол допиту Федора Максимовича Клепача

Р.31.

Справа Ч.: 3/48

Клепач Федір  агент Вишнівецького  РВ НКВС псевдо – “Клинок” з 5 червня 1945року. Район  Вишнівецький Тернопільської області . Дня, 27.1.1948 року.

«4 червня 1945 року більшовики з Вишнівця  робили на село облаву, під час якої арештували мене і привели до канцелярії с/ради. Тут спитали мене, в яких місцях Німеччини я перебував, провірили документ і відпустили додому з тим, щоб на 6 годин вечора явитися на НКВД у Вишнівець. Я пішов. На НКВД цілу ніч чекав на начальника. Рано прийшов начальник і взяв мене на слідство. Називався Євдохін. Він розпитував мене, де я перебував у Німеччині і чому виїхав. Я сказав, що в Німеччину з німцями поїхав тому, що боявся “бандерівців”. Після цього він доказував мені, що я вбив Чорнобая Антона. Однак я сказав, що я його не вбив, а він сам повісився. Тоді він сказав, що Гнатюк Павло, Гнатюк Петро, Булига Текля, Семинюк О., Бугай і Вегера Г. (всі засуджені ) доказували на слідствах, що Чорнобая вбив таки я. При цьому зазначив, що, коли не буду признаватися, то мене чекає те саме, що й тих людей. На цьому покликав до себе Огурцова (слідчий ОББ), передав мене йому, а сам відійшов. Огурцов дальше питав мене це саме, що начальник. Крім цього питав чи я був в укр. поліції напочатку німецької окупації. Я вкінці признався, що був в укр. поліції і брав участь в побоях Чорнобая, але його не вбив. На це я ставив свідка Ліканора зі с. Бодаки, Вишнівецького району, який в той час був у с. Звиняче і був присутній при цьому. Це мені помогло. Пізніше Огурцов доказував, що я був разом з німцями в с. Млинівцях, як його палили. Я це заперечив. Він списав протокол, який я підписав. Після цього він сказав, що коли не хочу гнити у тюрмі, то мушу погодитися на співпрацю з НКВД. Я погодився, рятуючись від тюрми. Огурцов дав мені підписати “Росписку”, яку я підписав псевдом “Клинок”. В “Росписці” говорилося, що про цю справу не сміє знати моя родина, ані ближчі приятелі. Всі доноси мав подавати усно, а не писати. Для маскування у будинок НКВД заходити не вільно, щоб не розконспіруватися, а контактуватись мали щопонеділка на базарі, або в селі. Коли буду на базарі, то мав дивитися за Огурцовим. Коли побачу, мав іти за ним, але не говорити

нічого. Так мав зайти на вулицю, яка веде на ст. Вишнівець. Там є розвалений будинок, отже зайти в цей будинок і там з ним говорити.

Перший раз дав мені завдання розвідати хто є в селі з партизанів, хто з населення ставиться вороже до рад. влади, хто помагає партизанам, куди вони заходять. Щоб одержати всі ці матеріали і, щоб ніхто не зорієнтувався, дозволив мені ставитися вороже до більшовиків. Все це мав розвідувати при горілці в товаристві, від родини і від товаришів. Прикінці сказав, щоб на другий тиждень вже привезти матеріали. На другий тиждень в понеділок, я приїхав на базар по умові, і стрінувши Огурцова, зайшов з ним в цей будинок. Цей раз не сказав йому нічого, бо нічого не довідався. Він сказав, щоб я через два тижні знову прибув на стрічу і обов’язково привіз матеріали. Друга стріча відбулася в цьому самому місці. На цій стрічі я сказав Огурцову, що Ковальчук Микола, Семенюк Семен і Гнатюк Ф. часто збираються увечері, п’ють горілку і співають “бандерівські” пісні. Він це записав і сказав, щоб на другий раз мати більше матеріалів про цих людей.

На третій стрічі, яка відбулася через тиждень, я розказав йому це саме. Цей раз він сварився і казав, що, коли буду так дальше працювати, то скоро наложу головою. На четверту стрічу він прийшов до мене додому. Тут розпитував мене, хто за німців перепроваджував зі селянами військовий вишкіл і хто був станичним. Я сказав, що вишкіл перепроваджували: Мельничук Юрко, Іванчук Олександра і Семенюк Антін, а Михальчук Ліканор був господарчим. Він це все записував і назначив мені стрічу через тиждень на базарі. На цій стрічі я йому доніс, що розвідав від Чорного Віктора, що його зять Гнатюк Савка, працював у Організації секретарем та, що Катрук Панас провадив військові вишколи. Огурцов це записав і знову вимагав більше матеріалів.

Слідуюча стріча відбулася через два тижні. Тоді я не подав жодних матеріалів. За це грозив мені тюрмою і більше стрічі не призначував. При кінці місяця вересня до мене додому прийшов Огурцов з Паращуком (о/у ОББ). Огурцов питав, чи я маю які матеріали. Я сказав, що не маю жодних. Тоді він сказав, що більше зі мною діла не буде мати, а як буду мати які матеріали, то подати Паращукові. Зараз Паращук казав збирати матеріали, а він буде приходити в село і забирати. Після цього випили літру горілки і пішли в село. Через два тижні Паращук прийшов до мене і вимагав матеріалів. Тоді я подав йому ще раз все те, що раніше подавав Огурцову. При відході сказав, щоб я на другий раз мав свіжі й більше метеріалів.

На слідуючій стрічі я сказав Паращукові, що Казмірчук Поля і Михальчук Надя мали за німців зв’язки з партизанами. Він записав це і відійшов, не давши жодного завдання.

22 жовтня 1945 р. мене район назначив головою с/ради. Після цього Паращук почав вимагати від мене більше матеріалів, тому що я працюю головою і можу багато дечого розвідати. Але з огляду на те, що нових матеріалів не було, а те, що було, вже подав Паращукові, я не доносив нічого. До того, Паращук не дуже на мене натискав, а пив тільки горілку.

В місяці грудні 1946 р. я одержав від укр. повстанців записку, щоб зібрати в селі 6000 крб., 10 пар білля, і 2 шинелі, або матеріал на дві шинелі. Цю записку мені вручила Новосад Олянка з Звиняцьких хуторів. В той час, коли я одержав цю записку і ми вдвох зі секретарем її читали (це було в с/раді, прийшов уповноважений з району по технокультурі). Я йому вручив цю записку, і сказав, щоб передав її 1-му секретареві райкому КП(б)У Агеєву.

По декількох днях в село приїхав нач. РО МВД Бойков і нач. РО МГБ Харламов. Вони розпитали, хто приніс до мене цю записку. Я їм розповів як було. Після цього вони сварилися зі мною, чому я записки не приніс сам, а передавав через районного працівника і вже про неї знає цілий район. Тоді вони заборонили мені говорити про це, або подавати подібні записки через районних працівників. Сказали, щоб я гроші для партизанів давав, записуючи, хто скільки дає, а коли прийдуть партизани по гроші, повідомити їх. До цього припоручили мені підшукувати спеціального гінця, але я його не знайшов. Грошей не збирав. На початку січня 1947 р. до мене прийшли партизани і дали наказ, щоб до 10 числа зібрати всі гроші. Я за цей час зібрав 1370 крб. Паращука одночасно повідомив, що 10-го мають прийти партизани по гроші. Цього дня Паращук робив засідку на вулиці, однак ніхто не прийшов. По гроші партизани прийшли аж 17.1. і тоді забрали їх. Про це я повідомив Паращука. Він сказав, що коли прийдуть другий раз, то щоб в якийсь спосіб взяти в них рукавичку, або яку-небудь іншу річ і скоро повідомити його, то він візьме собаку і в цей спосіб їх знайде. Тоді я сказав, що по гроші приходив Росіцький Данило зі с. М. Кунинця. Скоро після цього знову прийшли до мене партизани і забрали решту грошей – 1300 крб., 4 пари білля і одну шинелю. Взяти мені в них того, що казав Паращук, не вдалося. Решти грошей казали партизани вже не збирати.

При кінці місяця лютого 1947 р. в село прибув Паращук з о/у РО МГБ Боковим. В канцелярії с/ради Паращук сказав, що всі матеріали буду тепер подавати Бокову. Одночасно Боков списав всі матеріали, які я подав Паращукові. Після цього у моєму селі не було жодних проявів роботи партизанів, тому я не мав про що доносити. Час від часу Боков питав, чи вмене не були партизани, але я відповідав, що в мене не було нікого. 15 липня вночі хтось стукав і казав відчинити. Мене в цей час не було вдома. Жінка наробила крику і не відчинила. По кількох днях прийшов Боков і я йому про це розповів. При кінці мця серпня знову хтось стукав до мене до хати вночі. Я спав тоді на горі. Жінка також тоді не відчинила. Про цей випадок я рівнож повідомив Бокова.

21 листопада, під час вивозу селян на Сибір, я підписав акти на вивіз родини: Гнатюка Федора, Семенюк Харитини, Фармагей Анісі. На початку місяця грудня більшовики арештували секретаря с/ради, після чого я підписав акт на вивіз його родини на Сибір. 21 грудня, під час голосування, мене район скинув з поста голови с/ради. Причина не відома. Останнім часом я не мав жодних вказівок від Бокова.

Дня, 29.1.1948 року  мене заарештували партизани.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *