Десять місяців без зв’язку. Історія звільненого з полону Ігоря Душеньки

20-річного нацгвардійця Ігоря Душеньку звільнили з російського полону 7 березня. Військовий родом із Довжанки Підгороднянської громади. Від початку повномасштабної війни перебував у Маріуполі.

Про це Суспільному розповіла його старша сестра Руслана Наум.

За її словами, зв’язок з юнаком зник у середині квітня. У полоні Ігор Душенька пробув майже рік.

“Він служить у Нацгвардії України з 18 років. І вже 24 числа такий дзвінок. Зникає зв’язок, тоді заходжу в Вайбер, бачу повідомлення від нього: “Починається справжня війна”. І тоді дуже страшно стало за нього. Він був на “Азовсталі”, але він нам цього не казав. Він просто казав: Я тобі не можу сказати, де ми”.

Згодом родина дізналася, що Ігор був поранений в руку.

“Був такий час, що він зникав на два тижні. Ми не знали, що з ним, де він. Пізніше він з’явився, сказав, що його поранили, забрали в госпіталь. Після цього він знову пропав”.

Перед полоном Ігор востаннє виходив на зв’язок 18 квітня минулого року.

“Вісімнадцятого числа він написав останні слова: “Все норм”. І потім зв’язок з ним зник. А в же через місяць нам подзвонили з Червоного Хреста, з частини подзвонили, що підтвердження є, що брат в полоні. І ми тоді з полегшення видихнули, бо добре, що живий, хоч і в полоні, але живий”.

Коли боєць перебував у полоні, родичі отримали повідомлення про його загибель.

“Присилають нам повідомлення, що збіги ДНК знайшли. І в нас шок, бо ми не знаємо, як то таке може бути. Потім дзвонять і кажуть, що знайшли тіло. Потім ми почали здавати ще повторні ДНК-аналізи і теж дуже довго на них чекали. Пізніше один знайомий, який з братом був в полоні, дуже нас потішив. Каже, він зі мною був, я з ним спілкувався, розказував, що вони робили”.

За словами Руслани Наум, 7 березня отримали звістку про те, що Ігор звільнений з полону. Згодом їй зателефонував брат.

“Він каже: “Я живий, все зі мною добре”. Я кажу: “Куди вас везуть?”. “Нас везуть в Київ”, – відповів він.

Родичі спілкуються по телефону. Зараз Ігор перебуває на лікуванні.

“Каже:, що добре, тепло і матраци м’які. Нагодували їх добре”.

Тепер Руслана чекає на зустріч із братом.