Різдвяні листівки — незвичайний спадок Анни Максим’як

Колекцію різдвяних поштових листівок 1936-44 років зберігає тернопільський філателіст Юрій Максим’як. Пожовклі від часу картки із біблійними сюжетами, сценками різдвяного побуту українських родин, храмами, пейзажами — частина майбутньої філателістичної виставки на тему Різдва, яку чоловік задумав експонувати у 2012 р.

“Якщо все буде добре, планую обов’язково організувати цю виставку”, — каже Ю. Максим’як.

Листівки він тримає у звичайному конверті.

«Тут майже всі. Десь маю ще одну, але не знаю, де відклав. Вона — особлива. Там пише: “Святкуймо без алкоголю!”», — говорить філателіст.

Старими поштівками Юрій Максим’як почав цікавитися у 1960-х роках, хоча займатися подібним колекціонуванням було у ті часи не тільки складно, а й навіть небезпечно.

“Люди після війни побоювалися зберігати такі речі. А найбільше боялися за листівки часів німецької окупації. Адже на них були наклеєні марки з Гітлером”, — продовжує колекціонер.

Основну частину збірки різдвяних листівок Ю. Максим’як отримав від своєї покійної тітки Анни Максим’як.

“Родина жила тоді на вулиці Мостовій, 16. Тітка зберігала їх на стриху (даху — Ред.). І от, коли переїжджали звідти, то зібрали у мішки і повикидали багато старих речей. Я прийшов додому, коли на смітник винесли майже все. А в тітки ж були і поштові листівки з часів до Першої світової війни — простенькі такі… Напевно, вони пішли у першому мішку,” — каже філателіст.

Відтак вціліла тільки дещиця різдвяних поштівок, датованих, за штампами на них, 1936-44 роками. Є серед них і ті, за які можна було потрапити у радянську тюрм, — з марками із портретом Гітлера. Однак від зображення фюрера залишились лише потилиця і частина підборіддя. Решту хтось здер, щоб впізнати не можна було.

Проте і ті листівки, які збереглися, є справжнім скарбом — вони прикрасили б експозицію не тільки місцевого музею.

“Вони були простіші, аніж теперішні, але мали традиційні українські сюжети, як-от: люди йдуть до церкви чи сім’я за Святою вечерею”, — говорить Ю.Максим’як.

До приходу совітів у Західну Україну поштівки «ходили без конвертів — ховати їх почали тільки після “золотого вересня”.

“Загалом, різдвяних листівок за совітів уже не випускали. Їх можна було переслати тільки у конвертах. Та й зробити це міг тільки той, хто мав запаси з попередніх часів”, — розповідає колекціонер.

Друк листівок на різдвяну тематику у Галичині відновили під час німецької окупації, але оформлення їх було біднішим — вочевидь, далися взнаки розгроми друкарень, націоналізації, експропріації…

До речі, довоєнні україномовні різдвяні листівки Галичини, як можна побачити із колекції Ю. Максим’яка, друкували у Львові, у видавництвах “Зоря”, “Красимир”, “Союзний базар”,“Українське мистецтво”. У Празі подібні видавав U. Plichta. Поки що не вдається атрибутувати місце розташування видавництв з абревіатурою SW та назвою Pastel.

Серед вітань поширеними у довоєнні та воєнні часи були короткі фрази, які починалися словами “Веселих свят!”,“З Рождеством Христовим!”, “З Днем Рождества Христового”, “З нагоди Різдва Христового”, “Найщиріші желання веселих свят та щасливого Нового Року”, “Бажаю Панству Веселих Свят”. Вітали з нагоди Різдва і польською мовою. У такому випадку писали: “Zasyłam źyczenia wiesiołych swiat” та просто “ Wiesiołych swiat”. Польськомовні листівки видавали, наприклад, у Перемишлі Współczesna Stuka та HiB (на відповідній листівці місто видання не вказане).

Цікаво, що навіть коли вітання писали українською, поштову адресу адресата вписували польською — вочевидь, що в інших випадках картка просто могла не дійти до місця призначення.

Володимир МОРОЗ, РІСУ