Тернополянка Ірина Скоробогата побувала в містечку, яке є прототипом королівства Ерендел у Діснеївському фільмі

Як найкраще підготуватися до подорожі? Як варіант: використати чужий досвід. Для цього кореспондент “Погляду” “допитала” журналістку, фотографку з Тернополя Ірину Скоробогату, яка нещодавно повернулася з екзотичної мандрівки в Австрію. 

Ірино, знаю, цієї зими ти покидала кордони України. На користь якого місця зробила вибір? 

Хальштат – австрійське містечко, сховане поміж гірського масиву Дахштайн (частина Австрійських Альп) та озером Хальштаттерзеє, саме там я була.

Тут проживає близько 800 мешканців, є тільки дві вулиці та лише на одній із них дозволено пересуватися автомобілем. Майже всі будинки тут споруджені надзвичайно близько один до одного. Споруди другої лінії побудовані та висоті дахів першої. У місті 5 рівнів будиночків, і деякі з них розміщені безпосередньо на воді. Кажуть, що мешканці Хальштату ходять додому через сусідські двори.

Також, Хальштат увійшов до списку Всесвітнього спадку ЮНЕСКО, частково завдяки своїй 7000-річній соляній шахті, найстарішій у світі. Навіть назва міста походить від древньокельтського “hall” – “сіль”. А також тут є будинки, які збудовані ще у 16 столітті.

Шахта досі діюча, а у деякі її частини запрошують туристів (дорослий білет 34 євро). При вході усім видають захисний шахтарський одяг, температура всередині шахти не більше +8. Бажаючих спускають  на глибину 64 м, де «працюють» манекени, стилізовані під робітників шахти і своєю загадковістю дивує незвичайне підземне озеро, поверхня якого настільки нерухома, що важко знайти межу між водою і землею.

Якою була мета подорожі і чому саме цей напрямок?     

Ну, звичайно ж, щоб відчути себе принцесою із «Крижаного серця» (усміхається – ред.). Цікаво, чи знали наші читачі, що містечко Хальштат є прототипом королівства Ерендел у діснеївському анімаційному фільмі? І на місці лютеранської церкви, у мультфільмі розташований чарівний замок королеви Ельзи.

До речі, популярність м. Хальштаті  почалася з 2013 р, після виходу мультфільму на екрани.

А ще, я люблю естетику зимової пори: розглядати візерунки, які малює мороз на вікнах; слухати хрускіт ранкового сніжку під ногами, видихати повітря і уявляти себе драконом, утворюючи клуби пару (усміхається – ред.).

Хоча й у дні моєї візитації суворої зими не було (максимум -10), але відчути крижаний подих тих місць вдалося завдяки моїм працьовитим ногам (усміхається – ред.), які не лінувалися багато ходити та досліджувати цікавинки.

Чим туди добиралася?  

Можна поїздом або автобусом із великих австрійських міст: Відень, Зальцбург, Грац, а до них літаком зі Львова чи Києва. Я летіла зі Львова до Відня (білет 4 тис грн). Потім пересіла на поїзд (10  євро, тривалість 2 год). Чим раніше ви купуєте квитки, тим вони дешевші. А з Хальштата до озер: старим добрим автостопом. 

Як довго тривала поїздка?  

Кілька днів. Я побувала у м. Хальштат та на озерах неподалік: Оберзеє, Гозаузеє. Про озера скажу, що це просто неймовірна, надихаюча природа, яка бадьорить і заворожує душу. Беріть фотоапарат, зручний одяг і приїжджайте!

Де жила? 

Житло шукала на сайті Airbnb. Вводите в пошук місто, дати, тип житла і знаходите, що вам до душі (від 20 євро). Замовляйте максимально завчасно, буде більший вибір.

Крім видовищ, людям, як відомо, треба ще хліба. Що їла з місцевого?  

Мені не часто випадає нагода посидіти у місцевих кафе у подорожах, тому що: а) немає часу, бо графік дуже щільний, хочеться побачити якнайбільше; б) у мене вегетаріанська дієта і часто потрібних мені страв у меню немає. Тому: а) я беру їжу з дому (сухофрукти; їжу, яку можна заливати окропом у пакетику); б) знаходжу супермаркет і купую фрукти, які можна з’їсти, сидячи перед незабутнім краєвидом; готову, напівготову їжу, яку можна доготувати у помешканні, яке стає моїм на час мандрівки. І їжа у магазинах завжди дешевша, аніж у кафе і часто, можна купити ті ж самі страви і розігріти їх вдома.

Що все-таки найбільше вразило?  

Незвичайною для українського ока є хальштатська кістниця  – приміщення на території цвинтаря, де зберігаються кістки місцевих жителів (вхід 1,5 євро). 

І взагалі про тамтешні традиції захоронення можна розповісти немало. З 16 ст. останки померлих тут викопували із могил кожні 10-15 років, розкладали їх погрітися на сонці, а потім переміщали в осуарій, по-іншому в  костницю (тут: будівля, приміщення).

А у пусту могилу клали труп новоприбулої людини. Ця традиція викликана браком місця для поховання в землі, територія містечка не може збільшуватися, бо довкола вода та гори.

Зараз тут зберігається 1200 черепів, які стоять на дерев’яних лавах, а під ними акуратно складені кістки рук та ніг померлих. А у центрі кімнати – розп’яття. Місцевий художник писав на черепах імена померлих, дату народження та смерті, а також розписував орнаментом, який часто мав певний зміст: троянди на знак любові, лавр — як символ доблесті…Тут немає поділу за віросповіданням і соціальним статусом: бідні та багаті, католики і протестанти – тут усі рівні. Лише черепи, які лежать на книгах, належали священникам. Зараз у місті кремують почивших і останній череп датований 1995 роком. 

А ще, готуючись до мандрівки, я побачила в Інстраграмі, що у Хальштаті живуть лебеді. І звичайно ж, взяла їм смачненького: свіженький запашний батон із домашньої пекарні.

І гляньте, яке вдале фото вийшло: я, батон і гігантський лебідь! У процесі годування одного лебедя, інші лебеді з усього озера почали спливатися до мене, зліталися інші пташки і туристи фотографували та знімали відео зі мною! До речі, лебеді там майже змагаються у висоті з середнім людським зростом (150-160 см) і вагою кг 20. Хто зна, чому такі великі, може через щедрих туристів, або ж тому, що це нащадки динозаврів (усміхається – ред.). 

Також, вперше побачила вегетаріанський корм для собак. Яке щастя для господаря-вегетаріанця, якщо улюбленець розділяє його погляди і переконання!

Як щодо людей, які тобі зустрічалися там?

Кожної мандрівки я зустрічаю добрих та веселих людей! Цього разу добрі люди назвали мене єтті (сміється). Цікаво прочитати коментарі читачів, чи справді я на нього схожа. Я поціновувач макро фото природи, іноді намагаюся і сама творити у цьому напрямку. Так, цього разу, спокійно, нікого не зачіпаючи, я, пробираючись крізь альпійські сосни, полювала на гілочку засніженої сосни, і почула: єті, єті…. Вибираючись із зарослей, побачила пильні погляди групи туристів. Як потім вони розповіли, через мою довговолосу шубку, вони подумали, що це снігова людина блукає снігами і навіть встигли зробити кілька фото волохатої постаті в соснах. Не знаю, чи вони розчарувалися, зрозумівши, що не побачать легендарного створіння, або ж, навпаки, зраділи, що, можливо, не треба буде втікати, але потім ми пили глінтвейн на вулиці при -10 і сміялися над ситуацією.

До яких роздумів спонукала мандрівка? 

Повертаючись до теми збільшення популярності м. Хальштат, додам, що у 2019 році поселення відвідало близько 10 тис туристів за день. А, наприклад, у 2009 приїхало близько 100 людей. І, кількість туристів, які прагнуть на власні очі побачити чарівне містечко, у 6 разів більше на душу населення, аніж у Венеції! Для такої площі та кількості місцевих мешканців – це уже явище овертуризму. Овертуризм – термін, який використовують для опису негативних наслідків масового туризму, який призводить до погіршення екологічної ситуації у містах, які переживають цей феномен, а також, дорожніх умов, обезцінювання та руйнування культурного, історичного спадку певних земель, і, можливо, найголовніше – викликає великі незручності для місцевого населення.

Окрім того, і безпосередньо туристам не надто приємно та зручно відпочивати на переповнених пляжах, стояти  у черзі 4 години до музею, потім годину – до експонату, і ще 30 хв, щоб вийти з приміщення. Не дуже хочеться також боротися за місце на оглядовому майданчику, щоб краєчком ока глипнути на краєвид, поспіхом зробивши селфі, де одне око відкрите, а інше ще не встигло (усміхається – ред.) і швиденько відходити, бо позаду уже вишикувалася черга. На мою думку, до цього призвело кілька основних факторів: здешевлення рейсів і розвиток транспортної структури загалом і, навіть, поява Airbnb, де можна орендувати дешевше житло, аніж у готелі, набагато комфортніше, аніж у хостелі. А ще – модні тенденції (хто ж не хоче класне селфі в Інстаграм, або відвідати місце, де знімався улюблений фільм (як м. Дубровнік у Хорватії, кадри з якого бачимо у «Грі Престолів»). Знаю, що влада та мешканці міст, які переживають овертуризм, борються з цим по-різному: від плакатів на будівлях із написами подібними до «геть туристів, повертайтеся додому», підвищення туристичного податку до обмеження доступу на території чи будівлі, щоб дати час на їх відновлення.

Як щодо місцевого населення – як вони проводять час, поводяться, який у них одяг? 

Туристів настільки багато, що місцевих жителів важко знайти. Але де-не-де поважно крокують постарші пани у капелюхах з пір’ям. А ще кидається в очі, що, у вітринах багатьох магазинів виставлений на продаж національний одяг тих країв. Для жінок: блузка з дерев’яними гудзиками і вишитим едельвейсом, пальто з лодена, червоного і зеленого кольорів, сукня з пишними рукавами і фартухом; для чоловіків: піджак сірого кольору із зеленим оздобленням.

Чула, що такий одяг тут одягають часто і нащодень, або стилізують сучасний одяг під традиції давнини.

Цікаво, які погодні умови притаманні тому краю?  

Погода у Хальштаті загалом дощова, наймокріший місяць травень: 15 днів з опадами. Найхолодніший місяць — січень (середня температура вдень -3), найтепліший – серпень з +20 градусів вдень, вночі +8. А чим ближче до гір, чим вище — тим холодніше. Я застала легенький сніжок, температуру близько -3 у місті. А от уже біля вищезгаданих озер довелося поморозити носа при – 10.

А цінова політика там яка?

Орієнтовні ціни на деякі продукти в супермаркетах: кг яблук, апельсинів, мандаринів коштує 1-3 євро, груш — 3-4 євро, свіжий перець — 1-3 євро, морква, баклажани і капуста — 1,50 євро за кг, манго, ківі, авокадо — близько 2 євро. Пачка чаю, кави (200 грам) вартує від 2 євро. Хліб — від 80 центів за буханку. За 1300 грам курки – від 7 до 13 євро, 500 грам макарон 1-2 євро. Пляшка пива від 75 центів, вина від 2 євро. Баночка йогурту від 65 центів.  Ціни на деякі продукти залежать від пори року, ступеню туристичності району та інших факторів. 

Наостанок: підсумуй, що обов’язково слід побачити у Хальштаті?

Отже, рекомендовані мною забави у Хальштаті:

1. Вичекати чергу (пам’ятаєте про овертуризм?)) і сфоткатися на фоні Хальштаттерзеє, лютеранської церкви і панорамного виду на місто.
2. Допомогти лебедям залишатися великими та сильними охоронцями міста, пригостивши їх їжею.
3. Пригадати, дивлячись на Франца, Іоана або Анну в кістниці, які мрії у вас залишилися нездійсненими, і здійснити їх!
4. Зрозуміти, яка чудова у вас робота, після спуску у соляну шахту і побачивши умови праці солевидобувачів.
5. Глянути на гори та озера з висоти пташиного польоту на оглядових майданчиках: 5 Пальців (м. Обертаун за 4 км від Хальштату), Романтична спіраль, Hallstatt Sky Walk (м. Хальштат).
6. Взяти на прокат моторний човен і дослідити озерні простори Хальштаттерзеє.
7. Зробити багато фото, щоб законсервувати теплі емоції у світлинах, на пам’ять про чудову мандрівку.
8. Відвідати навколишні озера і просто дихати, слухати, дивитися, відчувати…

Підготувала Ірина Гайсюль.

Фото з приватної галереї Ірини Скоробогатої.