Історія воїна Анатолія (позивний Наф)

«У день повномасштабного вторгнення я просто зрозумів, потрібно йти захищати Батьківщину. Вважаю, що так мав би зробити кожен», – доброволець 83 батальйону бригади територіальної оборони Анатолій (позивний — Наф).

У війську з 27 лютого 2022 року. До служби займався дизайном та виготовленням меблів.

«У ТЦК та СП мат нас пішло п’ятеро – друзі з дитинства. Ми всі потрапили в один взвод, в одне відділення», – розповідає солдат.

Вже з 12 квітня виконували бойові завдання на Харківщині, в районі Барвінкового. Там під багатогодинними обстрілами, прильотами та фосфорними бомбами ми вчились користуватись зброєю та постійно копали окопи. «Був час, що порівнювали себе з байбаками, бо ми теж нескінченно рили та коли перепочивали, то їли. Називали себе – «Бойовими хом’яками», – пригадує, сміючись.

Дружині я довго не розповідав, що знаходжусь у зоні бойових дій. Казав, що я на блокпостах у спокійніших областях. А насправді часто, щоб їй подзвонити і сказати: «У мене все добре. Як ти?» – я йшов 2-3 кілометри під обстрілами, шукаючи зв’язок…

Пізніше, наш батальйон отримав бойове розпорядження вирушити на Донеччину. Там вже були і виходи на «нуль», вщент розбомблені села, запах мертвих москалів…

Перша відпустка додому була більше, ніж за пів року, — розповідає солдат.
З жовтня 2022 по кінець березня 2023 ми захищали Куп’янський напрямок. Там ми відчули війну сповна. Було все…. Але згадувати мені не хочеться…

«Я – оптиміст. Впевнений, що дух, наполегливість і національне єднання українців, не лише принесе перемогу, а й стане фундаментом для відбудови міст та економіки», – переконаний наш захисник.

Спілкувалася: Любов АТЛАСЮК