“Був Майданчик, був і Майдан, але буде ще Майданище” – козацький сотник Микола Бондар

– Опозиція ще з першого розгону Майдану знала про те, що відбувається. Говорю не від імені сотні, а від себе особисто. В ніч з 29 на 30 листопада, коли били студентів, всі п’ять політичних сил, представлені в парламенті, домовилися між собою й таким чином пробували знищити паростки народження громадянського суспільства, яке зараз усе-таки відбулося.

Навіщо це їм?

– Щоб народ їх не контролював. Легше домовитися з політиком, що очолює протест чи з його замами, з сірим кардиналом, який фінансує процес, аніж із громадою. В кулуарах можна когось купити, когось налякати, когось обманути, комусь дати посаду. Так відбувалося всі ці роки і навіть зараз нам намагаються це втулити. Це так звана “партійна доцільність”. А спробуйте домовитися з Майданом, на якому кожен розуміє, що відстоює себе, свого побратима, сусіда і так далі.

На основі чого в розгоні Майдану звинувачуєте й опозиціонерів?

– На мітингу коло стелли Незалежності 29 листопада вперше дали можливість виступити опозиційній трійці. І тоді ж перший раз їх обсвистали, бо вони несли повну ахінею – зовсім не те, чого від них очікували навіть ті, які прийшли їх підтримати. Сєня – що через півроку піднімемо знов питання про євроінтеграцію. Тягнибок – як всьо хреново. Ми самі знаєм. Олег дечого не знає, що знаєм ми. А Кличко пішов ще далі – сказав, що вибори будуть 2015 року. Це свідчить про те, що, можливо, були домовленості з владою. Люди реально буксували ногами, їх ледве вдалося втримали.

А за годину до розгону з Майдану всі депутати зникли, в тому числі й опозиційні. До того всі вони стверджували, що якщо на Майдані є народні депутати, то розгону не буде. Ми попереджали їх – Луценка, Іллєнка, Ляшка, Гриценка й інших – зараз щось має бути, заберіть звідси дітей або своєю присутністю забезпечте безпеку. Потім ми побачили, що ці депутати себе не годні захистити. Це одна з причин чому ми зараз вимагаємо їхньої відставки. І за те, що вони себе проголосили владою до 2017 року, маємо серйозну претензію до них.

За 15 хвилин до штурму вивезли сцену, яка перед цим простояла там майже місяць. Це дороге обладнання. Певно, щоб не пошкодити.

Навіть Руслана, яка перед тим постійно була на сцені, в ту ніч не зрозуміло з яких причин близько третьої години пропала. Вранці я її запитав, де була, то відповіла, що поїхала до лікаря. Думаю, що по третій ночі до лікаря не їздять. Пізніше вона озвучувала ще кілька інших версій.

Депутати на Майдані ще були о третій годині, коли там відбулася така провокація: люди, вдягнуті так, як комунальники, і в спортивних костюмах зчинили бійку з “Беркутом”, при цьому застосовували арматуру і кілька працівників внутрішніх військ отримали серйозні травми. Вони кричали до нас: “Помагайте нам!”. Хлопців з арматурою ми затримали і передали міліції. Знаєте що відбулось далі? Вони просто зайшли в ряди міліціонерів і почали там обніматися. А коли ми зверталися до політиків повпливати на цю провокацію, один з них сказав: “Я голову даю на отрез, что всё будет нормально”. На другий день не було чим відрізати. Я казав: “Давай, відгризу тобі ту голову”, то він так тікав з Михайлівського, що його догнати не могли.

Вже після побиття, у Михайлівському соборі, 30 листопада знов прийшли представники всіх опозиційних партій. Від мене вимагали розпустити побитих: “Розходьтеся, ми не братимемо в цьому участі, вас просто знищать”. Це була погроза. В час, коли ми їх просили про захист, вони казали, що Майдан збиратимуть у неділю на 12 годину. Майдан їм був не потрібний. Самі б у неділю вони його не зібрали.

Чому?

– Пам’ятаєте, як на початках політики пробували зібрати свій Майдан, на Європейській? Він закінчився тим, що там стояла купа наметів, в яких не було кому сидіти. Якби ми їх вранці 30-го на Михайлівському послухали і розійшлися, то звідки б стартував Майдан? Куди б їхали люди? Багато моїх знайомих зранку, побачивши побиття студентів, вийшли з дому і замість їхати на роботу, поїхали на Київ.

 

Тобто стратегічно це був повний злив – всі мали бути налякані, розбігтися. З політиків ніхто очам не повірив, коли ті діти побиті й поламані наступного дня прийшли знов. А через місяць після побиття студентів, з яких все починалося, вже не пускали на сцену. Бо вони бачили, як усе починалося.

1 грудня нас так само політики зливали. Хіба не можна було, маючи таку кількість рішуче налаштованих людей, відразу захопити всі адміністративні будівлі і взяти владу? Все зробили б за раз, а не чекати три місяці. Але політики нас по своєму сценарію вели. А нам треба було гнати Януковича.

Cеред людей біля Адміністрації Президента були заслані, завданням яких було лише зчинити бійку?

– Основна маса хотіла захопити адміністрацію, але їм того не давали. Нам дали можливість укотре отримати “по мозгах” і сказали “харе стоять”. А засланців я сам бачив – вони проходили через ряди міліції після бійки. Їх міліціонери пропускали всередину.

Більше ви не віддавали затриманих міліціонерам?

– Пізніше, на жаль, передавали політикам. Те, як ставилися до них політики, також викликає чимало питань. Коли 20 лютого на Грушевського ми взяли в полон 4 офіцери внутрішніх військ, ми вели їх по вулиці, захищаючи, від деяких розлючених людей. З᾿явився політик і сказав, що вирішить це питання. Знаєте як вирішив? Підійшов підполковник Беркуту у цивільній формі і забрав їх на той бік барикад. Там перед строєм з них були обірвані погони. І хто після того взагалі міг би здаватися? Тобто це або безтолковість того політика, або це був сценарій, за яким кожному показували що з ним буде, якщо він здасться. Офіцерам можна ж було дати змогу перейти на наш бік або просто піти. Натомість політики дозволили принизити людей перед строєм.

Чому політики навіть 1 грудня не очолили народний протест?

– До сьогоднішнього дня політики формувалися за рахунок чиїхось “бабок”. Гроші треба потім відробляти. Їм треба самим змінюватися, вчитися працювати в новому форматі, міняти систему. Цього вони не хочуть або не вміють, бо за 4 місяці можна було змінити все. У нашій сотні спершу було чимало пацифістів, а тепер у них не забрати зброю У людях відбулося переродження. Політики теж могли, але не схотіли змінитися.

Опозиція навіть зараз нікого не збирається на чисту воду виводити. Можливо, була домовленість, що опозиція Яника замінить. Згадайте 2004 рік. Ця гра завше була – сьогодні ти мене, а завтра я тебе. Ніхто ж нікого не збирається валити. Хоча б один бізнес Януковича зупинився? Бізнес Гереги застиг? Та ні, навпаки почав не слабо розвиватися, бо пішли певні закупки. Чимало колишніх зараз переметнулися то в “Батьківщину”, то в “Свободу”, то в “Удар”. І нам тепер розповідають про “політичну доцільність” – їх не чіпати. Вони вже в нову касу гроші дають і виявляється вже “нас годують”. У наших хлопців ще рани не позаживали, а регіонали далі заробляють бабло.

Кажете, опозиція очолила Майдан тільки для того, щоб він зачах?

– Більше того, вони й зараз хочуть, щоб він зачах. Хіба так обов᾿язково було братися за мовний закон, щоб нас накрило другою хвилею – щоб вернулися в Харків усі ці моральні уроди знов бунтувати людей? А ця провокація “свободівців” із побиттям директора НТКУ? Треба було це робити, та ще й перед засіданням Ради, щоб на засідання тільки 15 хвилин розглядалася ситуація в Криму, зате 2 години вивчали, як російськомовні журналісти попадають під роздачу? Знову випадковість? Щось усі випадковості грають не нам на руку.

 

Це робилося, щоб нас відволікти від питання з Кримом. Його можна було вирішити радикально, і ми готові до цього. Більше того, є наша присутність у Криму і ми, на відміну від політиків, добре знаємо ситуацію.

Зараз лунають заяви молодих козаків з Кубані: якщо Путін не виведе свої війська з Криму, то вони поїдуть захищати свою етнічну батьківщину. Молоді козаки – це вишколені люди до 30 років, які мають військові знання і зброю. Тобто чоловіки у розквіті сил готові їхати боротися за Крим. Так, є там підрозділи козацькі, які виступили проти нас, але ми з ними проводимо переговори, в них відкриваються очі. Це вже явище – на території держави Путіна є наші побратими. То серйозна проблема для Росії. Ультраси Дону заявили, що можуть приїхати “фєстіваліть”. Знаєте що це значить по-їхньому? А-ля Грушевського. З нами було, до речі, пару росіян і пару білорусів. Це дідиська, часом мали по 50-40 кілограм, але витворяли такі речі, що це просто фініш. І це громадяни інших держав, приїхали підтримати наших фанів-ультрасів, з якими в іншій ситуації вони самі б силою мірялися.

“Мирна хода” 18 лютого планувалася мирною?

– Парубій нам казав: є консолідоване рішення трьох партій, куди має діватися самооборона. Я розумів Парубія і зі своїми хлопцями за день ми зробили аналіз того що нам пропонували. Якби ми не пішли на ту “мирну ходу”, нас би звинуватили у зраді. Єдине, що ми змогли зробити – сконсолідувати свою та ще кілька сотень навколо себе. Політичні партії нас зрадили – чухнули перші, хоча за попередньою домовленістю ми мали триматися і відступати разом. Мали нібито повернутися на Майдан з піснями.

Коли ми йшли на ходу, обабіч Інститутської у двориках сиділи черепашки – “Беркут”, накритий щитами. Якби від нас не вимагали, щоб хода була мирною, то б їх просто закидали коктейлями. Ми провели розвідку і знали про цю ситуацію, доповіли про неї політикам. Більше того, ми вимагали, щоб політики йшли попереду нас. Але їх там не було, були бабушкі-дєдушкі з одних партій і бугаї з інших – озброєні, на відміну від нас. Вони теж у найкритичніший момент тікали й оголили нам фланги. Тож ми мусили триматися до останнього, ще й дбати про безпеку цивільних.

Напередодні ми обійшли всі сотні й кого змогли – попередили про можливу небезпеку. Ті, хто нас почув, знали куди тікати не можна. Слава Богу, ми змогли розвернути людей, щоб пішли довкола Арсенальної праворуч. Бо наліво падали б із тридцятиметрової висоти. Це також було заздалегідь сплановано. Ми пробували зупиняти атаки, даючи час людям відступати.

 

Бійня також була спланована?

– Та ніхто не думав нас звідти відпускати. Там хлопчики стояли з кола́ми і спровокували першу потасовку саме там, де ми знаходилися – найбоєздатніші загони. То була мета вивести з ладу кращі сотні, не підконтрольні політикам.

Є в ті дні загиблі й серед партійців. “Свобода” каже про кільканадцять своїх.

– Це ті, хто не виконали наказ відступати. А в ніч на 19 січня цілі партійні підрозділи шикувались і виходили з Майдану. Один командир пошикував людей і сказав: “Перевдягаємося у “гражданку” і валимо, хто куди”. Після цього ці підрозділи на Майдані з᾿явилися тільки на третю добу.

Деякі хлопці лишились і загинули. Тепер їхня партія робить з них мучеників. А більшість загиблих – взагалі цивільні люди, які захищали Майдан голими руками.

“Свобода” також здала Жовтневий палац – найкраще укріплені позиції. Вони навіть лишили своїх людей у підвалі. Наша сотня, наприклад захищала на Грушевського, 4 медпункт. Нас тричі захоплювали, але ми ні разу не здали ні одного пораненого чи медика і не дали їх поранити – тілами їх закривали, в нас не було бронежилетів. Один канадець, побачивши мене, здивувався: “Ти що, голий?” Кажу, та я не голий, маю одяг. А зброя, а “броніки” де? Нам їх ніхто не давав. Він мене запевнив, що канадці передавали багато грошей на жилети, і був шокований.

Нікіта Михалко, 24 роки, масажист. На початку 2014 року переїхав у Київ із Харкова.

“18 лютого пообіді на “мирній ході” я побачив, що вже почалась “антитерористична операція”. 40 хвилин відпочив у Макдоналдсі. Вийшов – темніло вже, люди на Майдані ходили, хто куди. Дивлюся – сотня якась біжить. Не добігаючи до готелю “Козацького”, звернули направо. Я побіг за ними – спершу з цікавості, а тоді розумію, що вони тікають. Говорили, що нема куди йти, що закриють Майдан, що нема у що передягнутися. Чоловік 70 було. У бронежилетах. Не знаю, чи всі. Підбігли до Канадського консульства на Костьольній. Депутат Леонов наїжджав на охоронця. Мовляв, ти мудак, ми не жартуємо, все серйозно… Привів їх туди канадець. Я чув його розмову при вході – він довго повторював: “Моє життя в небезпеці, ви маєте мене впустити”. Охоронець впустив його і всіх інших. Думаю, зайду. Може, щось знають, раз ховаються. Телефонували комусь: “Виводьте своїх, бо зараз буде розгін з автоматами”.

Ким були найняті снайпери 20 лютого?

– Ніким не були найняті. Це працівники правоохоронних органів. Нащо розповідати байки про якісь треті сили? Схожі байки нам пробували розповісти про 30 листопада, і якби ми не зняли масок із чотирьох “беркутівців”, то по сьогодні б не знали, який то підрозділ.

Майдан стоятиме?

– Не знаю, як Майдан, а ми стоятимемо. Наша сотня самодостатня, маємо свою кухню. Прийшли сюди не для того, щоб нас годували. Але час від часу нам повідомляють політики, що ми маємо зняти намети, зіступитися з якоїсь території, бо їм конче треба плитку класти. Я кажу: “Добре, ми сходимо з плитки на асфальт”. Кажуть, ні, асфальт також треба стелити. Відповідаю: “Як покладете плитку, тоді ми перейдемо назад на плитку”. Їм і так не підходить. Інші сотні кивають на нас: “Коли козаки знімуть свої намети, тоді і ми знімемо”. А ви знаєте першу вимогу Путіна, з тих, що оприлюднили? Вимога номер 1 – прибрати Майдан. І що я маю думати, якщо, пам’ятаючи його вимоги, чую їх тут?

Зараз збирається набагато більше криміналу, ніж раніше. Набагато більше тих, хто вживає алкоголь, наркотики. Випадковістю це не може бути. Компрометують. Зараз застосовуються технології, коли пробують навіть “Свободу” зі “Свободою” зіштовхнути, самооборону – з самообороною.

Банди “революціонерів” по ночах ще ділять райони?

– Так, нас часом запрошували заспокоювати певних людей, які то там, то тут представляються самообороною, хоч не завжди нею є. Озброєні, екіпіровані. Є ряд предметних запитань у нас. Не знаю, чому їх нема в СБУ – коли в Україні діють проросійські люди, зв’язані зі спецслужбами РФ, які свого часу ніби пішли на пенсію. Такі артисти попадаються, що на них клейма нема де ставити. Одного такого ми затримали, коли він зібрав самооборони Київщини в одному з кінотеатрів. Ми його затримали там під час того, як він вчив людей віджимати чужу власність, юридично правильно оформляти документи, щоб ті “оджими” були закріплені.

В кінотеатрі “Зоряний”?

– З “Зоряним” окрема історія. Там колишній ФСБ-шник на гроші Путіна-Медведчука збирає, озброює й одягає людей. Такого по Києву зараз багато.

Які цілі Майдану тепер?

– Давно готуємо наступний Майдан. Спершу ми мали майданчик з піснями й танцями. Зараз те, що відбулося більше не називаю майданчиком – через сотні смертей це вже Майдан. Але буде ще й Майданище. Нехай собі чекають і ті, що вже прийшли, і ті, що ще прийдуть.

Проблема – не кого виберемо, а як контролювати, як ми його змусимо робити те, що треба нам усім? Доведеться всім мастити лоб зеленкою, щоб куля в лоб не занесла інфекцію. “Впаде” десятий – наступні будуть чухатися: “Ну його в баню! Ще хочеться пожити”.

Шукаємо не месію, а найманого працівника. Він має виконувати конституцію. Якщо її дочитаємо хоч до 5 статті, і написане там – буде, от тоді нам можна буде йти з Майдану. “Єдиним джерелом влади є народ”.

Наскільки нинішній Майдан становить загрозу для вчорашньої опозиції?

– Я тверезий того, що систему ми не змогли зламати. Будемо стояти, поки не поміняється система. Не зможемо тут – перейдем на партизанку. Наша сотня якраз ніколи і просто не стояла.

Заходили, ось, до пана Турчинова в кабінет. Нам казали, що доступа до тєла уже нєт, а виявляється – є. Відвідали весь силовий блок, перших осіб. З паном Наливайченком поспілкувалися, з прокурором. До Яреми заходили, коли він захотів, щоб ми здали зброю – принесли йому ноші з бруківкою, біти імпровізовані, ручки від лопат і, безумовно, бублики (автошини – “Країна”). Кращою він не зміг нас забезпечити. Навіть такою не забезпечував.

Так розумію, ви не по запису. І скільки вас заходить, 30?

– Та ви шо, та то не сотня!. Приходимо всі, хто звільнені від несення служби. Бо на нас лежать функції по охороні в центрі. Ловимо тітушок. На рівні їхніх тисячників і тритисячників – діючі працівники міліції.

В Авакова були?

– Були. Наливайченко виходив сам до нас, до інших ми заходили в кабінети. До Авакова ходили по питанню Донецька. Де були їхні структури? В нас зібрана купа інформації про те, як ведуть себе правоохоронці, близькі до Криму. Там часом зрада відверта. Те саме ми казали в кабінеті Турчинову. В армії часто вже й нема кого переманювати. Ми що, не бачили, кого ставили міністрами оборони?

Коли отримаємо президента, Порошенка, скажімо, плануєте до нього так само в кабінет заходити?

– Безумовно. Регулярно. Я вже знаю, по яких питаннях.

Що скажете про Правий Сектор?

Часом він нас називає занадто правими.

Чим взагалі займаються сучасні козаки?

Є козаки, є кізяки, є мундирно-медальні маразматики. Козаки були на Майданах.

200-річчя Шевченка ми відсвяткували класно. Кинули більше 300 пам’ятників Леніна і всяких уродів, які йшли з ним і після нього. А якби лишився Янукович – ми б його цього разу не пустили в Каневі на могилу, що планували вже 2 роки, але нас від того постійно відмовляли політики.

В Криму буде вже тихо найближчим часом?

– Я збираюся поїхати відпочивати в Крим, як тільки наведемо порядок з органами влади. Якщо це нескоро, значить поїду відпочивати зимою.

Ви що, вірите, що Крим відійде від України? А я ні. Ми жителі цієї країни, знаємо де і що тут є. Збагаченого урану достатньо навіть у Києві. Можемо зробити не настільки чисту бомбу, але хай пан Путін чекає, коли вона взірветься у нього в Москві.

Як ставитеся до Національної гвардії?

– Це підміна понять. Користуючись нагодою, нас пробують загнати в форму тих, хто в нас стріляв. Для того, щоб ми таким чином їх відмили. Якщо є потреба в підрозділах, ми маєм достатньо вишколених людей для того, щоб заповнити цілі підрозділи і можемо самі ними керувати. Але я поки що не бачу, щоб хтось збирався воювати. Нас просто відволікають. І поки ми вимушені дивитися на Крим – а дивимося набагато частіше, ніж політики – то озираючись назад, бачимо, що все продано і поміняно.

Ми не саботуємо заклики йти до Нацгвардії. Більше того, ми готові і чекаємо своєї черги. Хлопці вже облизуються, коли ж нас повезуть на полігон. Але треба розуміти, що людям показують іншу картинку, ніж є насправді. Ті люди, які пройшли вишколи, ще не значить, що потраплять у гвардію. Виявиться, що за станом здоров᾿я, за віком і за іншими ознаками 90% не пройде.

Є думка, що самооборону вишколюють, аби нею замінити міліцію.

– У політиків нема, ця думка є в нас. Ми дійсно є військовим підрозділом. І, можливо, тому ми досі живі – в нас не так багато летальних випадків. Але в нас є досить багато поранених, а це говорить про нашу активність. Наші хлопці без бронежилетів закривали собою медиків, коли їх розстрілювали, або й той захист, що мали, віддавали дівчаткам, які витягували поранених. Тому це не випадковість, що у нас мало смертельних втрат – бо є люди підготовлені, з ними займались не один день. Тому на вишколах в Нацгвардії ми із задоволеннях підемо, постріляємо і отримаємо “корочку”, що ми пройшли вишкіл, і це буде практикою для нас. Але це не є для нас новим.

Перед собою ми поставили зовсім інші завдання. Наші люди зараз є і закордоном – вивчають тамтешню техніку. Скоріше за все, нам не дадуть сюди людей з технікою, але можливо дадуть техніку. Ми дивимося трохи далі, ніж дивляться наші політики.

А в яких це стосунках “ваші люди” з військовими на Заході? Ви спілкуєтеся з ними в обхід українських політиків?

– Це робили раніше і зараз будемо робити. Згадайте історію, згадайте 1945-й і 1947-й.