Обличчя Тернополя: Люблю Тернопіль, тому що по-інакшому не можу, – Катерина Болсунова

Катерина Болсунова

Народилася в Тернополі, і більшу частину свого життя провела саме тут.
Працюю вчителем, вірніше, навчаю дорослих людей іноземній мові. Надзвичайно люблю свою роботу. Люблю її завдяки людям, з якими працюю, тобто, яких навчаю.
Підлітком дуже любила читати: зариюсь під одіяло, і так півночі могло промайнути.
Минулого року захопилась виготовленням мила: перерила купу сайтів, накупила формочок і процес пішов. Але оскільки для того, щоб стати справжнім миловаром потрібні не тільки красиві формочки, але й багато інших речей, тому поки я зупинилась.
Свої творчі задатки втілюю натомість у фотографії.
Ну і також в хендмейді: сережки, буси, браслети – все те, що любить мало не кожна жінка Тут приваблює не тільки доступність таких жіночих цяцьок, але й сам процес: коли ти носишся з ідеєю, шукаєш матеріали, підбираєш намистини за формою, кольором, а потім ту ідею втілюєш – і ось воно, щастя творця.
Також люблю випічку. Випікати і коштувати. Пробувала деякий час обмежити себе в цьому (адже шкідливо, як не крути), але поки що не вдалося подолати ту любов Заспокоюю себе тим, що поки на фігурі це не дуже відображається.
Щодо страхів: так, це неймовірно важко пережити втрату рідних. Це страшно пережити зраду. Погано залишитись без роботи. Але мабуть те, чого я насправді боюсь: це страх втратити віру і надію на Бога, втратити самого Бога, чи що. На мою думку, в житті можна пережити навіть найстрашніше, коли ти знаєш, що ти не один, що Хтось Великий і Незбагненний поруч з тобою, щоб просто вислухати всі-всі твоі жалі, і розділити твою радість.
А ось мрій у мене багато. Не так давно я вирішила іх “візуалізувати”, і склала список, який містив більше 50 пунктів. Скажу відверто: десь третина моїх мрій пов’язана з друзями. ДУЖЕ хочу, щоб мої друзі мали гарні сім’ї, щоб були щасливими у своіх домівках. Звісно, і для себе я також цього побажала: жити більше 5 років у розлуці з коханим чоловіком – хоча і незвичайний досвід, але краще, щоб розлука була уже позаду нас.
Люблю Тернопіль, тому що по-інакшому не можу. Так само, як і не можу вибрати собі інших маму і тата. Тернопіль – моє місто, навіть якщо у світі є сотні інших чистіших, привітніших чи гостинніших.
На початку року склала для себе список побажань собі, і один із пунктів був: не залишатися байдужою. Цього хочу побажати і своїм землякам: не залишайтесь байдужими, не проходьте стороною там, де є проблема, і не робіть вигляд, що вас це не стосується. Звісно, це дуже зручний спосіб життя – залишатись осторонь, але якщо ми насправді хочемо, щоб наше місто, наша Україна процвітала, нам треба позбутися психології «моя хата з краю». Це нелегко, але у житті стараюсь керуватись принципом: хто хоче – той шукає можливість, хто не хоче – шукає виправдання.
А також бажаю тернополянам, щоб поруч з вами завжди були ваші друзі та найрідніші.

Кожен із Вас може стати обличчям Тернополя, Збаража, …, містечка чи села Тернопільської області та розповісти про свої мрії, улюблену справу. Для цього просто напишіть на електронну адресу info@poglyad.te.ua або залишіть коментар у групі Вконтакте.

загрузка...

Comments are closed.