Обличчя Тернополя: Щастя для Наталії Лазуки бути собою

Редакція інтернет-видання «Погляд» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області. 

Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…

Знайомтеся  – Наталя Лазука.

Народились 21 січня 1978 року у с. Ромашівка Чортківського району.

Працюю ведучою на ТТБ, пишу книжки. Видала дві збірки поезій «Танець квітки» і «Кохання@весна.крапка.net».

Хобі – вишивка картин, найбільше захоплення – моделювання одягу, колекціонування шарфів. А ще хенд-мейд.

Багато чого люблю робити. Це залежить від настрою, обставин. Не зациклююсь на чомусь одному. Подобається різноманітність у діяльності. Думаю, що це щастя – бути цікавою сама собі. А цікавими самими собі ми є у розвитку, у змінах. Особливо у внутрішніх змінах. Ціную спілкування з креативними, мудрими людьми. Спілкування таке, після якого хочеться рости. Багато читаю. Люблю перетворення побутових речей навколо себе. Цікаве поєднання непоєднаного. Коли йдуть в хід ножиці, нитки, тканина і швейна машинка – то такий кайф. Вже кілька днів тішуся новим чохлом для ноутбука, якого пошила із в’язаної тканини, такого ж кольору, як комп’ютер. І стильно, і гарно, і оригінально. А ще от цієї осені пошила кілька шарфів-хомутів, які підходять до різного одягу. Коко Шанель завжди говорила, що коли жінка погано вдягнута, оточуючі запам’ятовують її одяг. Коли ж вдягнута гарно і зі смаком, запам’ятовують її саму.
Боюся бідності у нашій державі. Боюся ситуацій, в яких неможливо оминути недобрих і нерозумних людей. Страшно, коли у таких людей з’являється вплив.

Боюся, щоб не дай Боже, самій до кінця не осягати повноти обставин чи необ’єктивно сприймати реальність. А ще боюся мишей.

Мрії. Хочеться належним чином облаштувати свій побут. Найбільше мрію про власне житло.

Тернопіль люблю через друзів, які живуть у цьому місті. Вдячна Тернополю за моє оточення. Це хороші, порядні люди. Це місто, у якому почуваю себе, як риба у воді. Часто ходжу біля ставу. Подобається бути біля води.

Бажаю тернополянам найціннішого – мудрості, свободи дій і вибору у житті. Усім бути щасливими так, як того бажають і вважають за потрібне.